Українці – нація Героїв
Бог дав нашому народу непросту долю. Але кажуть, що Всевишній не дає таких випробувань, які людині не під силу витримати. І наш народ витримав і витримує ці випробування. Свідчення тому – Революція гідності…
Ось уже три роки віддаляє нас від тих трагічних подій, які відбувалися на головному Майдані України і явили нам Героїв Небесної Сотні. Ким вони були? До чого прагнули? Звичайні люди різних професій, жителі з різних куточків України. І всіх їх об’єднувала віра у перемогу добра над злом, правди – над неправдою, надія на краще майбутнє для своєї країни, своїх дітей, любов до України…
Відчути глибину трагедії і болю, які впали невимовним тягарем на Україну допоможе книжково-ілюстративна виставка «Українці – нація Героїв», що експонується в залі абонементу.
Згідно з Указом Президента України 20 лютого українці відзначають День Героїв Небесної Сотні – на знак вшанування відваги, сили духу і стійкості громадян, які віддали своє життя, бо любили Україну.
Серед документів, представлених на виставці, – свідчення очевидців, життєписи героїв, спогади їхніх родичів, близьких, друзів та побратимів. Це: книга-реквієм «Небесна сотня», «Менталітет Майдану» О. Стражного, «Герої Революції Гідності», «Майдан Революції Гідності» та інші. У книгах подано реальні факти з трагічних подій на Майдані. Ці видання − німе нагадування нам всім про те, якою ціною ми здобули свободу…
Герої Небесної Сотні дивляться на нас зі світлини фотоальбому «Герої Революції Гідності» та світлин, зроблених в ті страшні зимові дні 2014 року студентами КПІ. Ми живемо без них, але з пам’яттю про них.
По-особливому в ці дні звучать і вірші, присвячені Героям Небесної Сотні, які писалися в ті важкі часи і продовжують писатися сьогодні. Серед них особливо хочеться згадати збірку поезій Н. Дички «Знакове світло Майдану», поему А. Цвід «Клич Майдану». В них і туга за полеглими в нерівному бою, і віра в перемогу.
Герої Небесної Сотні відійшли у вічність, а може вони спалахнули новими зірками на небесах… Може про це вже хтось написав, а якщо ні – то обов’язково напише, а хтось обов’язково прочитає.