Меню


Наша адреса

м. Долина Ів.-Франківської обл.,
пр. Незалежності, 19А,
тел. (03477) 2-81-36,
e-mail: library_dol@yahoo.com


Чекаємо вас

понеділок – п’ятниця
з 10.00 до 18.00 год.
вихідний – субота
неділя – з 10.00 до 17.00
останній четвер місяця –
санітарний день


Офіційна інформація


Інтернет-ресурси Долинщини

Долинська міська рада - офіційний сайт Центр надання адміністративних послуг Долинської міської ради
Відділ інвестицій і туризму Долинської міської ради Краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів
Василіянський монастир на Ясній Горі в Гошеві Карпатський трамвай. Найкращий відпочинок в Карпатах


Відвідування



Актуально

     
   
Видатні особистості Долинщини Пам'ятаймо всіх поіменно
(герої Долинщини: 2014-…)

Знаменні дати 2025 року
Нові краєзнавчі видання
Аудіоподкаст "Свій до свого"
Наші видання:
 




Останні коментарі


Архів публікацій


Головна » Актуально » Видатні особистості Долинщини

Видатні особистості Долинщини

Андрейчук Іван
Антонович Мирослав
Антонович Омелян
Вартовий (Стефанишин) Антін
о. Величковський Теодор
Верховинець Василь
Горбовий Володимир
Грицей Оксана
Гунька Нестор
Данкевич Лука
Дерлиця Микола
Дучимінська Ольга
Захарясевич Галина
Квецко Дмитро
Кемпінський Антоній
Коваль Омелян
Коляджин Степан
Корпан Микола
Кравців Богдан Юрій
Красівський Зіновій
Левинський Іван
Лесів Ярослав
Лопатинський Лев
Лопатинський Ярослав
Любачівський Мирослав Іван
Наум Наталія
Охрончук Сава
Пачовський Михайло
Попович Климентина
Рошкевич-Іванець Михайлина-Марія
Рошкевич-Озаркевич Ольга
Сельський-Щасний Фелікс
Січко Василь
Соловій Юрій
Тисяк Василь
Фрасуляк Степан

Андрейчук Іван – відомий вчений, педагог. Народився в м. Долина 15.01.1915 року. Викладав грецьку і латинську мови у Львівському державному університеті ім. І.Франка. Знав 9 мов. Вільно володів німецькою, англійською, французькою, старогрецькою, латинською, польською, чеською, вивчав санскрит. Крім наукових статей з граматики і історії грецької мови, написав підручник латинської мови, досліджував древнє поселення на березі Чорного моря Херсонес. Похований в Долині.

Антонович Мирослав – почесний громадянин м. Долина (2008), відомий хоровий диригент, оперний співак, музикознавець, професор, доктор музикології, належить до славної когорти українців, що працювали для рідної землі поза межами України. Народився в м. Долині 1 березня 1917 року. В рідному місті навчався в початкових класах “Рідної школи”, співав у хорі. Потім навчався у Львівській державній гімназії, університеті та Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка. Від середини 30-х років розпочав диригентську діяльність (Львівська Духовна семінарія), співав у хорі Львівського Бояна. 1941-1942 рр. склав екзамен у Віденську музичну академію. В роки Другої світової війни співав в оперних театрах Львова, Лінца, Лодзі, після війни – очолював хор Української греко-католицької духовної семінарії у Гіршберзі. З 1948 року життя славетного земляка пов’язане з Голландією, де постійно проживав. Закінчив музикознавчий факультет Утрехтського університету в Нідерландах (1950), де 1951 р. захистив докторську дисертацію. У 1953-1954 рр. поглиблював знання в Гарвардському університеті. Від 1967 р. – професор Українського католицького університету в Римі.
В Утрехті організував (1951) і керував понад 40 років Візантійським хором, у складі якого співають тільки голландці. Наполеглива довгорічна праця і знання дозволили М. Антоновичу досягти небувалих успіхів у співі Візантійського хору, що став найкращим колективом в Голландії. Хор підкорював своїм співом публіку Західної Європи, США, Канади. Він був бажаним учасником престижних фестивалів, урочистих заходів. У репертуарі колективу були не тільки філігранні обробки народних українських пісень, але найвищі досягнення світової класики, духовні пісні і канти, хорові концерти Бортнянського, Березовського, Веделя, твори українських класиків Лисенка, Стеценка, Леонтовича. У 1990, 2000 рр. знаменитий Візантійський хор побував в Україні.
Мирослав Антонович майже все своє життя провів в еміграції, але залишився патріотом своєї Батьківщини до останніх днів життя (помер 11 квітня 2006 р.).

Антонович Омелян – почесний громадянин м. Долина (2002), відомий в західній діаспорі українець, що все своє життя присвятив служінню рідному народові, доктор права, меценат, один із засновників Міжнародної Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів, яка стала великим авторитетом завдяки престижним літературним і науковим нагородам, а також наданням стипендій і грошових дотацій для здійснення важливих українознавчих проектів. Народився 6 лютого 1914 року в м. Долині. Написав книгу спогадів, що вийшла 1999 року. “Спомини” – це насамперед книжка про Долину та її окраїни початку 20-го століття, а відтак – розповіді про багатьох відомих людей. Омелян та його жінка Тетяна Антонович стали фундаторами будівництва у Долині краєзнавчого музею “Бойківщина” (2003) та пам’ятника Борцям за Українську державу (2002). Вони також виділили понад один мільйон гривень для оновлення Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника.

Вартовий (Стефанишин) Антін – почесний громадянин м. Долина (2015), письменник, борець за соціальні і національні права, вчитель народної школи товариства “Рідна школа”. Народився в 1897 р. у Долині. Його драма “У сумерках віків” – розповідь про заснування Долини. Помер 18 січня 1972 р. в Чікаго.

о. Величковський Теодор – почесний громадянин м. Долина (2015), священик, громадський діяч. Народився 6 квітня 1846 року. Понад тридцять років пропрацював у долинському храмі Різдва Пресвятої Богородиці, був отцем–деканом Долинського деканату. За його служіння була збудована нова мурована церква, яку освятив митрополит Андрей Шептицький у 1906 році. Теодор Величковський користувався високим авторитетом у місті і повіті. Він приділяв велику увагу просвітницькій і громадській роботі. Саме він хрестив майбутнього кардинала Івана-Мирослава Любачівського та відомого громадського діяча, мецената Омеляна Антоновича, багатьох інших видатних долинян. Помер 8 червня (за іншими даними 8 січня) 1932 року. Похований на старому недіючому долинському цвинтарі. Спочиває біля нього вічним сном і його дружина Ольга з родини Шухевичів.

Верховинець Василь – почесний громадянин м. Долина (2010), хореограф, композитор, диригент, педагог, професор, артист, фольклорист, етнограф. Народився 5 січня 1880 р. в с. Старий Мізунь. Помер 11 квітня 1938 року.

Горбовий Володимир – почесний громадянин м. Долина (2008), видатний громадський діяч, відомий юрист. Народився 30 січня 1899 р. в Долині. Помер 22 травня 1984 року. Похований в Долині.

Грицей Оксана – почесний громадянин м. Долина (2015), художниця, заслужений майстер народної творчості України. Народилася 11 травня 1915 р. в Долині. Померла 13 серпня 1988 р.

Гунька Нестор (16.03.1932 – 4.10.2002) – почесний громадянин м. Долина (2009), геолог, доктор геолого-мінералогічних наук, академік Української нафтогазової академії, професор Івано-Франківського технічного університету нафти і газу. Автор фундаментальних підручників з геології, опублікував понад 150 наукових праць, в тому числі дві монографії, мав 20 винаходів. Працював 30 років начальником геологічного відділу НГВУ “Долинанафтогаз”. За значні досягнення в науці і внесок у розвиток суспільства Американським біографічним інститутом присвоєно звання “Людина 2000 року”.

Данкевич Лука – один із перших галицько-українських популярних письменників у Галичині, священик. Народився 1791 р. в Ореві Стрийського повіту. В 1843-1857 р.р. був парохом с. Ракова. Друкував свої твори під псевдонімом “Лука з Ракова”. Помер в 1867 р. в Коломиї.

Дерлиця Микола – священик, письменник, етнограф. Народився в с. Застав’є Тернопільського району. З 1896 р. працює на Прикарпатті (у с. Витвиця), а з 1921 р. в с. Тростянець, де й похований. Помер 14 березня 1934 р.

Дучимінська Ольга (8.06.1883 – 24.09.1988) – педагог, українська письменниця, журналістка, громадсько-культурна діячка, етнограф, довголітній в’язень сталінських катівень, велика гуманістка і страдниця за долю українського народу. Велика частка її життя пов’язана з с. Тяпче Долинського району, де вчителювала 18 років (1906-1919, 1925-1930). Мешкала у сільській школі. Ще нині живуть колишні учні народної вчительки-патріотки, які згадують про неї, як про добру, співчутливу, розумну і чесну вчительку. В Тяпче вона також була книговодом у кооперативі “Селянський союз”, організувала філіал Союз українок.

Захарясевич Галина (28.04.1910 – 1968) – українська художниця, народилася в с. Рахиня Долинського повіту в сім’ї священика. Закінчила Віденську академію мистецтв, знала п’ять мов. Освоїла ряд жанрів: працювала в графіці, живопису, батіку, сценографії, декоративному мистецтві… Вплив на творчість Г.Захарясевич мав її чоловік – відомий літератор, лікар, громадський діяч, член Української Головної Визвольної Ради Юрій Липа (1901 – 1944), замордований сталінськими душогубами. Померла 1968 р., так і не встигнувши побувати в колисці свого дитинства – Рахині. Але рахинці не забувають про неї. Тут на її честь у 1990 р. відкрито пам’ятну дошку, у місцевій бібліотеці оформлено куток, де розповідається про її життя і творчість. Похована у Львові на Личаківському цвинтарі.

Квецко Дмитро – почесний громадянин м. Долина (2013), нескорений борець за Українську державу, ініціатор і засновник підпільного Українського Національного Фронту (УНФ), багаторічний політв’язень. Народився 8 листопада 1935 року в с. Слобода Болехівська. Написав програмні статті «Наші завдання» і «Програмні вимоги», які лягли в основу діяльності підпільної організації. Дмитро Квецко був ініціатором і видавцем підпільного журналу «Воля і Батьківщина». Протягом 1964–1966 рр. видано 16 випусків часопису. Заарештований 1967 року і був засуджений на 15 років ув’язнення та 5 років заслання. Після 20 років каторги повернувся в рідне село, виступав з публіцистичними статтями в газетах і журналах. Помер 15 жовтня 2010 року.

Кемпінський Антоній – почесний громадянин м. Долина (2012), всесвітньовідомий польський психіатр, професор, філософ, оригінальний мислитель, гуманіст. Антоній Ігнатій Тадеуш Кемпінський народився 16 листопада 1918 року в м. Долина в сім’ї юриста Тадеуша Кемпінського.
Антоній Кемпінський був глибоко релігійною людиною, що вплинуло на його систему цінностей та інтерпретації медичної думки. При контакті з хворим сповідував християнську заповідь любові до ближнього, визнаючи людину та її гідність як найвищу цінність Власним прикладом запроваджував основи гуманістичної психіатрії, побудованої на повазі до душевно хворих. Безмежно відданий своїм пацієнтам, став прикладом ідеального лікаря, справжнім самарянином сучасності. Він опублікував близько 170 наукових праць, на яких виростають все нові і нові покоління лікарів і психологів. На основі його концепції виникла наука соціоніка, яка охоплює сфери застосування: педагогіку (вивчення взаємодії поміж викладачем та студентом / учнем), сімейне консультування (шлюб та розлучення, проблеми віку), кадрове консультування (професійна орієнтація, сумісність в колективі, стратегія підприємства на базі типів співробітників). Помер від раку крові у Кракові 8 червня 1972 року.

Коваль Омелян – почесний громадянин м. Долина (2010), активний громадський діяч, багатолітній член Проводу ОУН(б) (псевдо «Дир», «Дем’ян»), який починав свою роботу в керівних органах ще за життя С. Бандери, а закінчив під проводом Слави Стецько. Народився 24 лютого 1920 року в с. Рахиня. Першою значною справою Омеляна Коваля було створення в Долинському районі українського Державного Правління після проголошення Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 року у Львові. Заарештований ґестапо, перебув львівську тюрму на Лонцького, краківську тюрму Мотелюпіх, потрапив у перший етап українських політичних в’язнів в концтаборі Аушвіц.
В післявоєнний час опинився на еміграції в Німеччині, потім у Бельгії, і все своє життя присвятив громадській праці на користь Україні. Був очільником Спілки Української Молоді, головою української громади в Бельгії, членом Головного Проводу ОУН(б), відповідав у Проводі за сектор внутрішньої політики (співпраця діаспорних організацій) та за освіту покоління, народженого у вигнанні. Омелян Коваль ніколи не вносив подання на отримання бельгійського громадянства. Мав статус біженця ООН (Женевська Конвенція). Після незалежності України попросив громадянство України, яке отримав із дружиною Іванною-Катериною Куропась у 1997 році. Літом 2013 року повернувся до України, проживає у Львові.

Коляджин Степан (24.12.1901 – 1962) – редактор. Народився у с. Яворів Долинського району. У роки першої Світової війни опинився в Росії. Закінчив Ленінградський університет. З 1926 по 1960 р.р. працював редактором у “Гослітіздаті”, редагував твори з художньої літератури, а заодно був перекладачем літературних творів на російську з іноземних мов. Пробував писати сам. На честь 100-річчя з дня народження відкрито меморіальну дошку.

Корпан Микола (1897 – 22.01.1918) – герой Крут. Народився у с. Тяпче Долинського повіту, був найстаршою дитиною в родині. У 1909 році поступив вчитися до Бучацької гімназії. Записався добровольцем до легіону Українських січових стрільців. Поступив на перший курс Київського народного університету. У складі студентського куреня вирушив під Крути, щоб стати в обороні молодої Української держави. І загинув в цім страшнім бою. Це було 29 січня 1918 року. Йому на той час виповнилось тільки 20 років.

Кравців Богдан Юрій – поет, журналіст, громадський діяч, один з передових проповідників української молоді 20-х років; визначний науковець. Народився 5 травня 1904 р. в с. Лоп’янка Долинського повіту. Помер 21 листопада 1975 р. в Грівінгтоні Нюарку (США).

Красівський Зіновій – почесний громадянин м. Долина (2010), визначний борець за волю і незалежність України, поет і публіцист, довголітній політв’язень. Народився 12 листопада 1929 р. в с. Витвиця. Помер 20 вересня 1991 року. Збірка “Невольницькі плачі”.

Левинський Іван – почесний громадянин м. Долина (2010), український архітектор, професор Львівської політехніки; організатор української національної промисловості; визначний громадський діяч. Народився 6 липня 1851 р. в м. Долині. 4 липня 1919 р. І. Левинського не стало. Похований на Личаківському кладовищі у Львові.

Лесів Ярослав – отець-декан УГКЦ Долинського району; поет-в’язень. Народився 3 січня 1945 р. в с. Лужки. Загинув в автокатастрофі з 9 на 10 жовтня 1991 року. Збірка “У небі пісня обірвалась”.

Лопатинський Лев – визначний вчений, талановитий український орієнталіст, який досліджував усну народну творчість, етнографію та мову народів Кавказу. Народився 18 січня 1842 р. в м. Долині. Вчився в Празькому, потім Львівському університетах (закінчив 1864 р.). Видав «Народний календар на 1865 рік». З 1866 р. жив у Російській імперії. Працював у гімназіях Києва, Уфи, П’ятигорська та інших міст. Починаючи з 1917 року працює доцентом Закавказького університету, а після його ліквідації (1919) – професором Бакинського університету. Написав розвідки: «Суфікси російської мови. Вплив кавказьких мов на їх утворення» (1902), «Замітки про особливості нальчицького говору» (1904), «Дещо про кумиків та про їхню мову». Уклав «Російсько-кабардинський словник» (1890) та «Кабардинську азбуку» (1906). Автор навчальних посібників з латинської мови. Помер 21 серпня 1922 р. в Баку.

Лопатинський Ярослав – видатний діяч музичної культури; композитор. Народився 19 серпня 1871 р. в Долині. Помер в 1936 р.

Любачівський Мирослав Іван – почесний громадянин м. Долина (2002), Верховний Архієпископ, кардинал, патріарх УГКЦ. Народився 24 червня 1914 р. в м. Долині. Має багато наукових праць в галузі богословсько-біблійної та літургійної науки. Помер 14 грудня 2000 р. у Львові на 86-му році життя.

Наум Наталія – українська кіноактриса, народна артистка України. Народилася 14 січня 1933 р. в с. Старий Мізунь Долинського повіту. За більш, ніж сорокарічне творче життя в кіно створила понад 70 образів (кінокартини “За двома зайцями”, “Поема про море”, “Білий птах з чорною ознакою”, “Олекса Довбуш”, “Наталка Полтавка”, “Жива вода”, “Високий перевал” та ін.). Померла в Києві в 2004 році.

Охрончук Сава (11.01.1915 – 18.03.2001) – почесний громадянин м. Долина (2002), хірург, заслужений лікар України. Народився в с. Тадіївці Володарського району Київської області. Закінчив Київський медичний інститут. Досвід хірурга прийшов до С.Охрончука на фронтах другої світової. В’язень фашистських концтаборів. Починаючи з 1946 р. С.Охрончук на Долинщині. Провів понад 30 тисяч операцій. Був справжнім народним лікарем. Працював безвідмовно на благо людей до смерті. У червні 2002 р. на його честь в Долинській центральній районній лікарні відкрито меморіальну дошку.

Пачовський Михайло – почесний громадянин м. Долина (2012), український письменник, композитор-аматор. Народився 20 вересня 1861 р. в с. Добростани (Яворівського району Львівської області). 1918-1921 рр. займає посаду директора приватної української гімназії. Помер 13 березня 1933 р. в Долині.

Попович Климентина – українська письменниця, громадська діячка демократичного спрямування, учасниця прогресивного жіночого руху в Галичині. Народилася 3 лютого 1863 р. в с. Велдіж (Шевченкове). Померла 7 травня 1945 р. на Тернопільщині.

Рошкевич-Іванець Михайлина-Марія (1859-1957) – рідна сестра Ольги Рошкевич, написала і опублікувала кілька літературних творів. М.Рошкевич записала у Лолині від місцевої жительки Явдохи Чігур “Пісню про шандаря”, що лягла в основу сюжету знаменитої Франкової драми “Украдене щастя”. Після заміжжя (1890) її літературна діяльність завершилась. Померла в самотності, на чужині – в Чехословаччині.

Рошкевич-Озаркевич Ольга (1857-1935) – українська перекладачка, збирач фольклору, перше кохання і друг Івана Франка. О.Рошкевич – один з прообразів знаменитої Франкової збірки поезії “Зів’яле листя”. Сім років тривало кохання і зустрічі О. Рошкевич з І.Франком. За цей час Франко до своєї нареченої написав понад 40 листів. Крізь життя пронесла любов до свого першого кохання – Івана Франка. Наперекір серцю, за примусом батька, пароха с. Лолин вийшла заміж за о. Володимира Озаркевича, брата письменниці Наталії Кобринської (1879). Саме під впливом Каменяра вона збирала усну народну творчість, пробувала писати, працювала над перекладами.

Сельський-Щасний Фелікс – відомий вчений-лікар; невтомний громадський діяч Галичини; письменник. Народився 1852 р. в с. Колодниця на Стрийщині. Помер 20 травня 1922 р. на хуторі Вигодівці.

Січко Василь (22.12.1956 – 17.11.1997) – почесний громадянин м. Долина (2013), борець за національне визволення України, засновник першої в Україні опозиційної Української християнсько-демократичної партії, її голова, член Української Гельсінської групи. Народився на Колимі в родині політв’язнів Стефанії і Петра Січків. Без перебільшень можна твердити, що В. Січко разом з батьком Петром вписали яскраву сторінку в історію національно-демократичного руху в Україні кінця 80-их, початку 90-их років, і назавжди увійшли в історію боротьби українського народу за волю і незалежність. Трагічно помер в м. Чикаго (США) за нез’ясованих дотепер обставин. Похований у Львові.

Соловій Юрій – почесний громадянин м. Долина (2007), засновник самодіяльної народної капели “Верховина”, заслужений працівник культури України, з чиїм ім’ям пов’язане становлення хорового мистецтва на Долинщині. Народився 21 січня 1932 р. в Креховичах. Помер 5 жовтня 1982 р.

Тисяк Василь – широковідомий оперний співак-тенор. Народився 27 жовтня 1900 р. в с. Велдіж (Шевченкове). Помер 5 липня 1967 р. в Торонто (Канада).

Фрасуляк Степан (“Майор Хмель”) (1904-1951) – почесний громадянин м. Долина (2010), педагог, борець за волю України. Народився у Львові. Педагогічну діяльність в Долинському районі розпочав у Вишкові 1928 року. У 1935-36 роках працював у Новошині. Був організатором сільського хору, створив товариство “Сокіл”. Був активним членом ОУН. Підтримував тісні зв’язки з Степаном Бандерою. У 1942 р. він організував сотню “Сіроманці”, працював начальником штабу УПА “Захід-Говерла”. Через зрадників у 1951 р. загинув з дружиною Софією.

 

4 коментарі
  1. Василь Лаба коментує:

    Попович Климентина була доброю знайомою І. Франка. У книжці спогадів про нього є розповідь, як він пішки зі Львова приходив кілька разів у село Жовтанці, де її батько був директором школи. В газетах зустрічаються згадки про її батька, як про патріота і доброчинця.

  2. Василь Лаба коментує:

    Михайло Пачовський був сином пароха в с. Добростани і зробив багато добра для цього села. У 1880-х роках про це село завдяки діяльності Пачовського знала вся Галичина, бо часто про культурне життя села писали газети “Батьківщина” та “Діло”. Один з відомих українських письменників, автор дослідження про життя і творчість Т. Шевченка, побував у тому селі і подарував місцевій бібліотеці багато книжок.

  3. Василь Лаба коментує:

    З сином Василя Тисяка кілька років тому я зустрічався і мав розмову під час поїздки автобусом хору “Бурлака” зі Львова до Стрия. Він у Канаді торгує машинами і хвалився, що зять оплатив йому поїздку в Україну. І сам сказав, що з Велдіжа походить його батько. А коли я заговорив, що він міг би для пам’яті батька у Велдіжі видати тут спогади, наш канадієць лише зазначив, що в Канаді батько вже фігурує в музичній енциклопедії, і цього нібито мало би вистачити. Прикро, що він так тоді вважав. Може тепер думає по-іншому.

  4. Василь Лаба коментує:

    о. Данкевич Лука написав трохи поетичних творів на антиалкогольну тематику, які зберігаються у Львівському історичному архіві.

Поділіться своєю думкою

(обов`язково)

(обов`язково)