Долинська центральна публічна бібліотека

Чародій танцю

З творчого доробку майстра

Життя і творчість Василя Верховинця в друкованому слові

Василь Верховинець у світлинах

Інтернет-ресурси

5 січня минає 130 років від дня народження нашого земляка, відомого українського композитора, актора, диригента, хореографа, фольклориста і педагога Василя Верховинця. Народився він в селі Старий Мізунь, в родині сільського дяка Миколи Костіва. Родина Костівих була провідником просвіти на селі. В родині панували поетичне слово, народна музика і пісня. Від матері Василь успадкував чудовий голос. Після закінчення місцевої початкової школи Верховинець продовжує навчання у Львові (у бурсі при Ставропігійському інституті), потім у Самбірській учительській семінарії. Отримавши диплом вчителя, молодий педагог починає викладати співи в народних школах міста Калуша, одночасно поєднуючи свою педагогічну діяльність з роботою в «Русько-народному театрі», де працює хормейстером, виступає на сцені з провідними партіями в музичних постановках.
У 1906 році в житті Василя Верховинця відбувається важлива подія – зустріч з корифеєм українського театру Миколою Садовським, який, помітивши талант у юнака, запропонував йому роботу у своїй трупі. Псевдонім Верховинець Василь Костів одержав від Садовського.
У театрі Садовського Верховинець працює над створенням сценічних образів. Киян чарували його тенор і майстерна гра в ролях Петра («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Андрія («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Левка («Майська ніч» М. Лисенка), Йонтека («Галька» Монюшка), Вашека («Продана наречена» Б. Сметани), Андрія («Катерина» М. Аркаса).
Згодом переходить на хормейстерську та диригентську роботу. Одночасно успішно закінчує теоретичний клас школи М.В. Лисенка під керівництвом професора Г.М. Любомирського. Певний час він працює разом із відомим хормейстером-диригентом О.А.  Кошицем. Ним була написана велика кількість хорів, революційних маршів та романсів на слова Л. Українки, І. Франка, О. Олеся, М. Рильського, П. Тичини та інших українських поетів.
Великі досягнення Верховинця у справі хореографії. 23 листопада 1910 року у театрі Садовського відбулася прем’єра комічної опери Лисенка «Енеїда». Особливо цікавими були веснянки карфагенянок і гопак на Олімпі у постановці Верховинця. Цікавим був танець молоді біля корчми, поставлений ним же для драми І. Франка «Украдене щастя» (прем’єра 7 березня 1912 р.). Винахідливо скомпоновані і поставлені Василем Миколайович обрядові «хори веснянок» в п’єсі «Маруся Богуславка» мали винятковий успіх у глядачів.
Він багато часу досліджував українські народні танці, проводив етнографічні дослідження, записував традиційні танці та танцювальні кроки в українських селах, ним записані танці «Роман» і «Гопак», «Василиха», «Шевчик», «Рибка». Також Василь Миколайович записав українське весілля. Книга «Українське весілля» у 1912 р. стала його першою науковою працею. Друга праця «Українські танці» (1913 р.) стала результатом наполегливих пошуків у царині народних танців.
З метою створення міцної теоретичної бази для дальшого розвитку національної хореографії Верховинець пише книгу «Теорія українського народного танцю» (1919). Це було перше в Україні ґрунтовне дослідження характеру і принципу побудови української народної хореографії, дослідження, яке мало на меті створення на народній основі національного фахового балету. «Теорія українського народного танцю» витримала 5 перевидань. У 1923 р. публікується ще одна праця В.М. Верховинця – збірка дитячих ігор з піснями «Весняночка», в якій викладається методологія роботи з дітьми.
У 1920-1932 рр. – керував кафедрою мистецтвознавства Полтавського інституту народної освіти, хоровою студією ім. Стеценка при Музичному товаристві ім. Леонтовича (Київ), 1927-1928 рр. – був керівником хору Харківського драматичного театру.
У 1930 році Верховинець у Полтаві створює «Жінхоранс» – жіночий колектив театралізованого співу. Ансамбль подавав пісню, супроводжуючи її ритмічними рухами, що відтворюють певний образ, підказаний змістом твору. Це був новий оригінальний жанр театралізованої пісні, який базувався на традиції українських пісень-діалогів, ігрових пісень, танців.
П.П. Вірський писав: «Здобутки створеного ним вокально-хореографічного ансамблю „Жінхоранс“ – це наша класика, це яскрава сторінка в історії української хореографії. Кращі традиції „Жінхорансу“ свято шанують усі танцювальні колективи України». Варто зазначити, що у 1935 році на першому міжнародному фестивалі народного танцю, який відбувався у Лондоні, першу премію одержав так званий «триколінний гопак» Верховинця, завоювавши визнання світової громадськості. Саме своєю творчою знахідкою, своїм баченням та професійним підходом Василь Миколайович Верховинець вивів український народний танець на міжнародну арену.
23 грудня 1937 року Верховинця заарештували. Він звинувачувався як активний учасник контрреволюційної націоналістичної організації. 11 квітня 1938 р. його розстріляли.
У вічність пішов Василь Верховинець, замовкла його пісня, зупинився його танець. Та справжній талант неможливо вбити. Виринули з небуття по краплині спогади друзів, дружини, сина Ярослава, ожила пісня митця, а творча спадщина В. Верховинця широко використовується й зараз, здобувши світове визнання. Вільно звучать колись заборонені хорові твори та солоспіви, вивчаються дитячі ігри з піснями і танцями, відкрито студіюється «Теорія українського танцю» – справжня перлина хореографічного мистецтва. Сьогодні ми маємо змогу насолоджуватись неоціненним творчим скарбом свого співвітчизника – скарбом, в який Василь Верховинець вклав красу народної пісні, вишуканість руху, витончений світ своєї української душі, свого життя, схожого на справжній танець.

1. Верес Я. І «Полтава» з духом Верховинця / Я. І. Верес // Свіча. – 2000. – 19 січ.
2. Верховинець (Костів) Василь // Ярич І. 1000-ліття в обличчях / Іван Ярич. – Івано-Франківськ, 2003. – С. 41-43.
3. Верховинець (Костів) Василь Миколайович // Українська літературна енциклопедія : в 5 т. – Т. 1. – К., 1988. – С. 296.
4. Верховинець Василь Миколайович // Енциклопедія історії України. – Т. 1. – К., 2003. – С. 489.
5. Верховинець Василь Миколайович // Співоче поле України / упоряд. Б. А. Артищук. – К., 2004. – С. 351-352.
6. Верховинець Я. Василь Верховинець – етнограф / Ярослав Верховинець // Народна творчість і етнографія. – 2008. – №5. – С. 82-91.
7. Верховинець Я. Верховинця степова криниця / Ярослав Верховинець // Народна творчість та етнографія. – 2006. –№5. – С. 118-122.
8. Верховинець Я. Відродження школи народного танцю Василя Верховинця / Ярослав Верховинець // Народна творчість та етнографія. – 1992. – №1. – С. 40-46.
9. Верховинець Я. Заборонений гопак / Ярослав Верховинець // Київ. – 1996. – №7/8. – С. 181-183.
10. Верховинець Я. Українські корифеї : розповідь про Василя Верховинця, записана зі слів його дружини / Ярослав Верховинець // Київ. – 2006. – №12. – С. 178-180.
11. Верховинець Я. Шість видань порадника для вивчення українських народних дитячих ігор / Ярослав Верхованець // Народна творчість та етнографія. – 1995. – №1. – С. 42-49.
12. Верховинець Я. Як виник і був заборонений «Лондонський гопак» / Ярослав Верховинець // Народна творчість та етнографія. – 1993. – №4. – С. 17-23.
13. Гран-прі у земляків Василя Верховинця : [Долинський танцювальний колектив «Бойківчанка» переміг на конкурсі-фестивалі «Верховинця степова криниця» в м. Нова Каховка Херсонської обл.] // Свіча. – 2005. – 5 жовт.
14. Дем’янко Н. Науково-методичні праці Василя Верховинця / Наталія Дем’янко // Мистецтво та освіта. – 1999. – №3. – С. 49-56.
15. Іваненко О. Ярослав Верховинець – гість старомізунців / О. Іваненко, В. Васильович // Свіча. – 2002. – 23 жовт.
16. Кичерук Д. Голос калинової сопілки / Д. Кичерук // Перевал. – 2003. – №3/4. – С. 172-175.
17. Ровенчак О. Ікони зі старого Мізуня – в Києві : [В. Верховинець передав ікону в Нац. худ. музей в 1914 р.] / Оксана Ровенчак // Галичина. – 2002. – 22 жовт. – С. 3.
18. Козак С. Сіяч краси і добра / С. Козак // Культура і життя. – 1980. – 25 груд.
19. Лещишин С. «Пісня і танець – це рідні брат і сестра» / С. Лещишин // Галичина. – 2000. – 15 січ. – С. 7.
20. Музика була його стихією та покликанням // Шкільна бібліотека. – 2009. – №12. – С. 57-59.
21. Нємчин С. Гримить могутня пісня… : [відкриття меморіальної дошки на честь Василя Верховинця на будинку держ. пед. ун-ту ім. В. Г. Короленка в Полтаві] / С. Нємчин // Зоря Полтавщини. – 1966. – 6 листоп. – С. 4.
22. Олійник В. Подвижник української культури / Василь Олійник // Червона Долина. – 1988. – 14 лип.
23. Полєк В. Ніжний і мудрий співець України / В. Полєк // Прикарпатська правда. – 1967. – 10 черв.
24. Ровенчак О. Нема того козака, що не знає гопака : [про вшанування пам’яті В. Верховинця на Долинщині] / Оксана Ровенчак // Тижневик Галичини. – 2000. – 20 січ. – С. 11.
25. Рутковська О. Дивосвіт Василя Верховинця, або репресовані Танці / О. Рутковська // Культура і життя. – 2002. – 24 квіт. – С. 5.
26. Соболь О. Три зустрічі з Василем Верховинцем / Олександр Соболь // Музика. – 2000. – №1/3. – С. 24-27.
27. Юсип Д. Голос калинової сопілки // Юсип Д. Вогонь Світлодара : нариси-есе / Дмитро Юсип. – ІваноФранківськ, 1993. – С. 131-139.
28. Якуба С. «Верховинця степова криниця» : ІІ Всеукраїнський фестиваль-конкурс хореографічних колективів / С. Якуба // Культура і життя. – 2005. – 30 листоп. – С. 2.

• Верховинець Василь Миколайович — Вікіпедія
• Хто є хто на Івано-Франківщині. Василь Верховинець
• Сайт «Українці в світі». Василь Верховинець
• Сайт Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. Кімната-музей В.М. Верховинця та українського народного хору „Калина”

• Сайт “Українські пісні”. Василь Миколайович Верховинець (Костів)
• Сайт “Народна правда”. Стаття “Земляки Бандери згадали Верховинця”
• Реферат “Василь Верховинець”