Долинська центральна публічна бібліотека

Його долі терновий вінок

Життя Зеновія Красівського – це тернистий шлях українського патріота, який від дитячих літ бореться, карається, але не кається. Народився поет 12 листопада 1929 р. у с. Витвиця Долинського району. У 1946 р. закінчив середню школу і до першого арешту (1949 р.) перебував у Львові на нелегальному становищі. Засуджений на п’ять років тюрми і пожиттєве заслання. Звільнений у 1953 році і засланий у м. Караганду. У 1957 р., внаслідок рабської праці на шахті, стає інвалідом. З 1957 р. по 1962 р. – навчання у Львівському університеті. У 1964 р. стає членом підпільної організації УНФ (Український Народний Фронт), є співавтором його програмних документів. На цей час припадає і початок активної творчої діяльності: добірка віршів «Месник» та історичний роман «Байда».

У 1967 році арештований вдруге і засуджений на 12 років позбавлення волі та 5 років заслання. Від 1972 до липня 1978 року насильно запроторений у спеціальну психлікарню-в’язницю. Причина – написання у Володимирській в’язниці збірки віршів «Невольницькі плачі» та поеми «Тріумф Сатани».

12 березня 1980 року – третій арешт. Сибір. 1987 – рік повернення в Україну, жертовно віддає себе діяльній політичній боротьбі як голова Проводу ОУН в Україні.

20 вересня 1991 року на 62-му році життя 3. Красівський відійшов у вічність.

Зеновій Красівський – один з тих, хто крутизну своєї життєвої дороги спізнав сповна. Хто пройшов нею гідно і чесно до кінця. Через усі муки і страждання, що їх уготувала доля. «Мене арештовували в 49-му, 58-му, 67-му, 80-му. Я відбував у критках, у дурдомах, у таборах… Я сидів по карцерах, по бурах, я був на засланні. Якщо позбирати все докупи, то набереться 26 років. Половина людського віку… Словом, я зазнав багато втрат. Але що це все значить, проти того диявольського почуття людської гордості, яке я маю від пережитого? Я завжди й донині був гордий з того, що я український націоналіст».

Зеновію Красівському у 2010 році присвоєно звання Почесний громадянин міста Долина.

У рідному селі Витвиця на честь Зеновія Красівського створений музей та у 1995 році споруджений пам’ятник.

Творчий доробок поета

Красівський 3. Автобіографія / Зеновій Красівський // Антологія краю. – Львів, 2000. – С. 49–52.
Красівський З. Поезія / Зіновій Красівський // Поезії засвічена зоря. Антологія Бойківського краю. Долина. Болехів. Околиці. – Львів ; Дрогобич, 2017. – С. 189–211.
Красівський 3. Вистраждана суть : [вірші] / Зеновій Красівський // Антологія краю. – Львів, 2000. – С. 53–66.
Красівський 3. Вірші / Зеновій Красівський // Стрийщина : іст.-мемуар. зб. – Нью-Йорк, 1990. – Т. 2. – С. 82.
Красівський 3. Поезії / Зеновій Красівський // Хвилі Стрия. – Стрий, 1995. – С. 383–388.
Спогади Зеновія Красівського : (з особистого архіву) // Борис М. Нескорена Долинщина / Михайло Борис. – Івано-Франківськ, 2002. – С. 105–108.
 
Красівський 3. Листи з в’язниці до рідних / Зеновій Красівський // Свіча. – 1995. – 9 листоп.
Красівський 3. Ми – вистояли! / Зеновій Красівський // Новий час. – 1995. – 25 листоп. – С. 6.
Красівський 3. Молитва : [вірш] / Зеновій Красівський // Голос України. – 2001. – 23 серп. – С. 13.
Красівський 3. Моя тріяда : [вірші] / Зеновій Красівський // Перевал. – 2003. – №3/4. – С. 128–132.
 
Життя і творчість поета

Борис М. Один із кращих синів нації / Михайло Борис // Нескорена Долинщина. Літопис визвольних змагань. – Івано-Франківськ, 2008. – Кн. 2. – С. 433–437.
Заливаха О. Зіновій Красівський у моєму житті / Опанас Заливаха // Український Національний Фронт. – Львів, 2000. – С. 468–471.
Зіновій Красівський // Поезії засвічена зоря. Антологія Бойківського краю. Долина. Болехів. Околиці. – Львів ; Дрогобич, 2017. – С. 188.
Караванський С. Про поезії 3. Красівського / С. Караванський // Антологія краю. – Львів, 2000. – С. 66–68.
Красівський Зеновій // Ярич І. 1000-ліття в обличчях / Іван Ярич. – Івано-Франківськ, 2003. – С. 137–139.
Коваль Р. «Красівський належав до касти героїв» / Роман Коваль // Коваль Р. Сто облич самостійної України. – Київ, 2013. – С. 18–24.
Липовецький С. Еталон високої ідеї / Святослав Липовецький // Липовецький С. Бандерівці. – Львів, 2017. – С. 555–558.
Повнота життя // Маринович М. Україна : дорога через пустелю : зб. ст. / М. Маринович. – Харків, 1993. – С. 46–48.
Чоповський М. Він віддав життя за Україну // Чоповський М. Скарби Карпатського краю / Микола Чоповський, Василь Чоповський. – Львів, 2003. – С. 263–274.
Юсип Д. «Він вічно скакав на чорному коні…» // Юсип Д. Ця Богом послана Голгофа / Дмитро Юсип. – Івано-Франківськ, 2000. – С. 88–122.
Якібчук М. І в храм свободи увійти : творчість Зеновія Красівського та о. Ярослава Лесіва: дискурс національної ідентичності / Марія Якібчук. – Коломия : Вік, 2012. – 192 с.
 
Вівчар Б. Народе мій, Згадай його журбу / Б. Вівчар // Галичина. – 2006. – 30 верес. – С. 5.
Гриценко Н. «Я боявся хіба що розминутися з честю» : (за творами Зеновія Красівського) / Надія Гриценко // Дивослово. – 2009. – №5. – С. 25–29.
Долішній І. Правда про Зеновія Красівського / Іван Долішній // Свіча. – 2001. – 14 листоп.
Заливаха О. Зіновій Красівський у моєму житті / Опанас Заливаха // Перевал. – 2003. – №3/4. – С. 125–127.
Злагода В. Він залишився у слові серед нас / Віктор Злагода // Свіча. – 2001. – 22 верес.
Креховецька М. Уроки Зеновія Красівського / Марія Креховецька // Файна газета. – 2008. – 23 квіт. – С. 5.
Липовецький С. Він мав дух без кайданів / С. Липовецький // Свіча. – 2006. – 29 листоп.
Олійник В. Дзвінка строфа Красівського / Василь Олійник // Свіча. – 2004. – 13 листоп.
Ровенчак О. «І в храм свободи увійти» / Оксана Ровенчак // Тижневик Галичини. – 1999. – 9 груд.
Скворій Р. Повернення Зеновія Красівського / Роман Скворій // Київ. – 1996. – №7/8. – С. 188–189.
Ткаченко В. «Я перестав бачити кольорові сни» : (док. фільм про 3. Красівського) / В. Ткаченко // Галичина. – 1996. – 24 січ.
Янковський С. Лицар духу української нації / Степан Янковський // Свіча. – 2014. – 21 листоп. – С. 5.