Меценат з українським серцем
110 років від дня народження Омеляна Антоновича, культурно-громадського діяча, голови доброчинного фонду Омеляна і Тетяни Антоновичів
закарбована на пам’ятнику в Долині, –
це розвиток Української держави.
Україна знає Омеляна Антоновича як аристократа Духу, відомого мецената, який постійно підтримував українське слово, книговидання, бібліотечну справу…
Людина землі і людина слова, людина, яка не боялась відстоювати свої переконання в молодості, коли зв’язала свою долю з ОУН, і не боялася робити це вже в незалежній Україні, спостерігаючи за життям в державі з надією і тривогою. Саме цій цікавій і неординарній особистості присвячена віртуальна виставка.
Український правник, громадський діяч Омелян Антонович народився 6 лютого 1914 р. у м. Долині в сім`ї судового урядника. Навчався в початковій школі в Долині, згодом його сім’я переїхала у Львів. Навчався в Академічній гімназії у Львові, гімназії в Перемишлі, Католицькому університеті в Любліні, Вищій торговій академії в Познані, Торговій академії в Берліні, на юридичному факультеті Українського вільного університету в Празі. Омелян Антонович вільно володів 6 мовами.
У 1930-х рр. – активний учасник молодіжної організації Пласт, Молодої Громади, Організації Українських Націоналістів. Ще замолоду був призначений у керівні структури Перемишлянського крайового проводу ОУН. У 1933 р. за приналежність до ОУН та підготовку антипольської акції був засуджений на 6 років ув’язнення і 10 років позбавлення громадянських прав. Відбув у в’язниці майже 3 роки, звільнений за амністією. За дорученням Центрального Проводу ОУН виконував завдання у Польщі, Чехо-Словаччині, Німеччині. Продовжував свою діяльність в ОУН(б) і в роки Другої світової війни, співпрацював з Миколою Лебедем та Романом Шухевичем. У вересні 1941 р. був заарештований гестапо в Берліні, куди приїхав на зустріч із Степаном Бандерою, відсидів у німецьких тюрмах та концтаборі Заксенгаузен два роки.
Після війни налагоджував зв’язки з окремими частинами ОУН в західній Європі під проводом Степана Бандери, працював у Німеччині в Міжнародній організації біженців (ІRО), де врятував багатьох «переміщених осіб» від депортації до СРСР. У 1946 році після закінчення юридичного факультету Українського університету в Празі одружився із Тетяною Терлецькою (1915–2001), знаним лікарем, яка здобула докторський ступінь з медицини у Віденському університеті в Австрії. 1949 року подружжя Антоновичів емігрувало до США.
З перших років перебування у США Омелян Антонович активно включився в життя української громади. 1954 р. був обраний Головою Об’єднання Українців Вашинґтона. Понад сорок років життя (1960 – 2005) доктор права Омелян Антонович віддав важкій фізичній праці фермера.
Заробивши поважні кошти, подружжя стало використовувати їх для підтримки української справи. 1980 року Омелян і Тетяна Антоновичі заснували приватну доброчинну престижну мистецьку премію «Фундація імені Омеляна і Тетяни Антоновичів», яка вручається видатним українським літераторам, ученим українознавцям, політологам. Вперше премію вручили 1982 року в Українському інституті в Нью-Йорку письменникові Василю Барці за роман-поему «Свідок для сонця шестикрилих». З часу проголошення незалежності України присудження премій перенесли з США в Україну. Також лауреатами Премії Фонду Омеляна і Тетяни Антоновичів в різний час ставали І. Дзюба, В. Стус, В. Шевчук, Е. Андієвська, О. Субтельний, Ю. Лавріненко, Н. Лівицька-Холодна, Р. Конквест, Ю. Тевельов, Л. Костенко, М. Богачевська-Хом’як, І. Драч. Письменниця Ліна Костенко назвала цю премію «чистою нагородою із чистих рук».
Подружжя меценатів майже всі свої заощадження (близько трьох мільйонів доларів) пожертвувало українському національному відродженню, зміцненню у світі престижу і авторитету Української держави. За їх кошти реставровано наукову бібліотеку Києво-Могилянської академії, Львівську наукову бібліотеку ім. В. Стефаника та Палац мистецтв, а в рідному місті Долині відкрито пам’ятник «Борцям за Українську державу», побудовано музей «Бойківщина» та зроблено ремонт церкви Різдва Пресвятої Богородиці.
З вересня 2005 р. Омелян Антонович постійно жив в Україні.
Помер 28 лютого 2008 року у Львові, похований на Личаківському цвинтарі.
За вагомий внесок у розбудову та відродження України та її традицій Омелян Антонович отримав низку нагород. Указом Президента України Віктора Ющенка від 17 січня 2008 року нагороджений «Орденом князя Ярослава Мудрого», медаллю «Петра Могили» від Києво-Могилянської академії, а також отримав титул «Меценат року» (2007 р.) в Україні.
Омелян Антонович – почесний громадянин міст Львова та Долини.
10 серпня 2014 року у місті Долина на площі біля краєзнавчого музею «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів відбулося відкриття та освячення пам’ятника засновникам музею – подружжю Антоновичів.
- Антонович О. Спогади / Омелян Антонович – Київ ; Вашінгтон : Місіонер, 2003. – Т. 2. – 568 с.
- Антонович О. Спогади / Омелян Антонович. – Київ ; Вашінгтон, 1999. – 392 с. : іл.
- Антонович Омелян // Історія Долини (від найдавніших часів до наших днів). – Долина, 2015. – С. 333–335.
- Антонович Омелян Миколович // Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2001. – Т. 1. – С. 584.
- Гаврилів Б. Омелян Антонович / Б. Гаврилів, І. Миронюк // Гаврилів Б. Історичні постаті Івано-Франківщини. – Івано-Франківськ, 2010. – С. 99.
- Качкан В. «Вольовий і вкрай самостійний…» / Володимир Качкан // Качкан В. Віщі знаки думки, серця і руки : антологія українського автографа. – Львів, 2010. – Т. 1. – С. 9–20.
- Парипа О. Омелян Антонович / Оксана Парипа // Парипа О. Великі українці без масок. – Івано-Франківськ, 2017. – С. 29–30.
- Романюк М. З Україною в серці або моральні уроки життя і діяння Омеляна та Тетяни Антоновичів / Мирослав Романюк // «Археологічними та сакральними стежками Долинщини» : зб. наук. теорет. ст. – Долина, 2008. – С. 20–24.
- Сеник Я. Меценатська діяльність подружжя Омеляна і Тетяни Антоновичів : (на матеріалах архіву у фондах ЛНБУ ім. Василя Стефаника) / Ярослав Сеник // З історії Долини : зб. іст-краєзн. ст. – Вип 6. – Долина, 2016. – С. 73–81.
- Фундація Омеляна і Тетяни Антоновичів : штрихи до історії Фундації, виступи і лекції лауреатів нагород Антоновичів (1982 – 1998). – Київ ; Вашінгтон, 1999. – 200 с. : іл.
- Шаповал Ю. Омелян Антонович / Юрій Шаповал // Шаповал Ю. Мить історії : 366 мініатюр про людей і події. – Київ, 2019. – С. 279.
- Янковський С. Омелян Антонович про Івана Франка і його родину / Степан Янковський // З історії Долини : зб. іст.-краєзн. ст. – Долина, 2012. – Вип. 4. – С. 186–203.
- Янковський С. Омелян Антонович : велет духу і добра / Степан Янковський // З історії Долини : зб. іст.-краєзн. ст. – Долина, 2011. – Вип. 3. – С. 205–219.
- Янковський С. Омелян Антонович – фундатор Долинського музею «Бойківщина» та пам’ятника «Борцям за українську державу» / Степан Янковський // «Археологічними та сакральними стежками Долинщини» : зб. наук.-теорет. ст. – Долина, 2008. – С. 130–139.
- Ярич І. Антонович Омелян / Іван Ярич // Ярич І. 1000-ліття в обличчях / Іван Ярич. – Івано-Франківськ, 2003. – С. 16–18.
- В пам’ять про видатного земляка-мецената // Добра справа. – 2012. – 10 лют. – С. 4.
- Гац Х. Меценат з українським серцем / Христина Гац // Свіча. – 2013. – 12 лип. – С. 5.
- Злагода В. Дорогами юності днів / В. Злагода // Свіча. – 2000. – 15 лип.
- Квіт С. Він будив у наших душах Україну / С. Квіт, В. Брюховецький // Дзеркало тижня. – 2008. – 8 берез. – С. 14.
- Корпан Р. Лицар духу і звитяги : [про відкриття пам’ятника Омеляну та Тетяні Антоновичам] / Роман Корпан // Добра справа. – 2014. – 15 серп. – С. 3.
- Крайній І. До глибини душі й дна кишені / Іван Крайній // Україна молода. – 2010. – 27 лип. – С. 9.
- Кривда М. Добрі справи меценатів Антоновичів / Марина Кривда // Голос України. – 2019. – 16 лют. – С. 10.
- Матвєєва Т. Пам’яті мецената / Тетяна Матвєєва // Свіча. – 2013. – 3 трав. – С. 4.
- Мельник І. Про Омеляна Антоновича / Ігор Мельник // Свіча. – 2022. – 10 лют. – С. 6.
- Меценат з українським серцем // Добра справа. – 2014. – 14 лют. – С. 4.
- Меценати України // Рідна земля. – 2008. – 8 серп. – С. 12.
- Не стало Великого українця // Літературна Україна. – 2008. – 13 берез. – С. 2.
- Савчин Я. Пам’ятник Антоновичам у Долині / Ярослав Савчин // Свіча. – 2012. – 27 лип. – С. 2.
- Савчук С. Омелян Антонович – патріот, меценат, громадський діяч / Святослав Савчук // Свіча. – 2019. – 1 лют. – С. 3.
- Турчиняк М. Він боровся за Україну і словом, і ділом / М. Турчиняк // Добра справа. – 2014. – 14 лют. – С. 4.
- Фрищин О. Злети і падіння мільйонера-мецената / Олексій Фрищин // Галичина. – 2011. – 17 берез. – С. 8.
- Янковський С. Велету духу і добра – 100 літ / Степан Янковський // Свіча. – 2014. – 17 січ. – С. 4.
- Янковський С. З любов’ю на все життя / Степан Янковський // Свіча. – 2009. – 15 квіт.
- Янковський С. Нехай панує серед нас любов / Степан Янковський // Свіча. – 2014. – 29 серп. – С. 9.
- Янковський С. Перший подарунок жителям Долини : [20 років тому в Долині відкрили пам’ятник Борцям за українську державу, споруджений за кошти Омеляна і Тетяни Антоновичів] / Степан Янковський // Добра справа. – 2022. – 20 трав. – С. 8.
- Янковський С. Славний рід Антоновичів / Степан Янковський // Свіча. – 2011. – 19 серп. – С. 6.
- Антонович Омелян Миколович – Вікіпедія
- Сайт Західного наукового центру Національної академії наук України та Міністерства освіти і науки України. Ювілеї. «Любити Україну – сенс його життя» (З ювілейної сильвети Омеляна Антоновича)
- Стаття Наталії Дмитренко «Останній зі свідків» у щоденній інформаційно-політичній газеті «Україна молода»
- Стаття Тетяни Костенко «Імена Антоновичів, імені Антоновичів» у газеті «Дзеркало тижня» №32 від 14 серпня 2004 р.
- Повідомлення «Помер видатний український меценат Омелян Антонович» на сайті незалежного інформаційно-аналітичного інтернет-видання Західної України «ZAXID.NET»
- Омелян Антонович в Україні. Репортажні зйомки 2005 року
- Бібліотека. Фільм Олега Лишеги і Дарії Ткач
[...] яка діє у секторі краєзнавства та віртуальну виставку «Меценат з українським серцем». Попередня: На вічнім шляху до Тараса [...]