Меценат з українським серцем

105 років від дня народження Омеляна Антоновича, культурно-громадського діяча, голови доброчинного фонду Омеляна і Тетяни Антоновичів

Головна ціль мого життя,
закарбована на пам’ятнику в Долині, –
це розвиток Української держави.

Омелян Антонович

Література

Мить, закарбована в світлинах

Інтернет-ресурси

Україна знає Омеляна Антоновича як аристократа Духу, відомого мецената, який постійно підтримував українське слово, книговидання, бібліотечну справу…
Людина землі і людина слова, людина, яка не боялась відстоювати свої переконання в молодості, коли зв’язала свою долю з ОУН, і не боялася робити це вже в незалежній Україні, спостерігаючи за життям в державі з надією і тривогою. Саме цій цікавій і неординарній особистості присвячена віртуальна виставка.
Український правник, громадський діяч Омелян Антонович народився 6 лютого 1914 р. у м. Долині в сім`ї судового урядника. Навчався в початковій школі в Долині, згодом його сім’я переїхала у Львів. Навчався в Академічній гімназії у Львові, гімназії в Перемишлі, Католицькому університеті в Любліні, Вищій торговій академії в Познані, Торговій академії в Берліні, на юридичному факультеті Українського вільного університету в Празі. Омелян Антонович вільно володів 6 мовами.
У 1930-х рр. – активний учасник молодіжної організації Пласт, Молодої Громади, Організації Українських Націоналістів. Ще замолоду був призначений у керівні структури Перемишлянського крайового проводу ОУН. У 1933 р. за приналежність до ОУН та підготовку антипольської акції був засуджений на 6 років ув’язнення і 10 років позбавлення громадянських прав. Відбув у в’язниці майже 3 роки, звільнений за амністією. За дорученням Центрального Проводу ОУН виконував завдання у Польщі, Чехо-Словаччині, Німеччині. Продовжував свою діяльність в ОУН(б) і в роки Другої світової війни, співпрацював з Миколою Лебедем та Романом Шухевичем. У вересні 1941 р. був заарештований гестапо в Берліні, куди приїхав на зустріч із Степаном Бандерою, відсидів у німецьких тюрмах та концтаборі Заксенгаузен два роки.
Після війни налагоджував зв’язки з окремими частинами ОУН в західній Європі під проводом Степана Бандери, працював у Німеччині в Міжнародній організації біженців (ІRО), де врятував багатьох «переміщених осіб» від депортації до СРСР. У 1946 році після закінчення юридичного факультету Українського університету в Празі одружився із Тетяною Терлецькою (1915–2001), знаним лікарем, яка здобула докторський ступінь з медицини у Віденському університеті в Австрії. 1949 року подружжя Антоновичів емігрувало до США.
З перших років перебування у США Омелян Антонович активно включився в життя української громади. 1954 р. був обраний Головою Об’єднання Українців Вашинґтона. Понад сорок років життя (1960 – 2005) доктор права Омелян Антонович віддав важкій фізичній праці фермера.
Заробивши поважні кошти, подружжя стало використовувати їх для підтримки української справи. 1980 року Омелян і Тетяна Антоновичі заснували приватну доброчинну престижну мистецьку премію «Фундація імені Омеляна і Тетяни Антоновичів», яка вручається видатним українським літераторам, ученим українознавцям, політологам. Вперше премію вручили 1982 року в Українському інституті в Нью-Йорку письменникові Василю Барці за роман-поему «Свідок для сонця шестикрилих». З часу проголошення незалежності України присудження премій перенесли з США в Україну. Також лауреатами Премії Фонду Омеляна і Тетяни Антоновичів в різний час ставали І. Дзюба, В. Стус, В. Шевчук, Е. Андієвська, О. Субтельний, Ю. Лавріненко, Н. Лівицька-Холодна, Р. Конквест, Ю. Тевельов, Л. Костенко, М. Богачевська-Хом’як, І. Драч. Письменниця Ліна Костенко назвала цю премію «чистою нагородою із чистих рук».
Подружжя меценатів майже всі свої заощадження (близько трьох мільйонів доларів) пожертвувало українському національному відродженню, зміцненню у світі престижу і авторитету Української держави. За їх кошти реставровано наукову бібліотеку Києво-Могилянської академії, Львівську наукову бібліотеку ім. В. Стефаника та Палац мистецтв, а в рідному місті Долині відкрито пам’ятник «Борцям за Українську державу», побудовано музей «Бойківщина» та зроблено ремонт церкви Різдва Пресвятої Богородиці.
З вересня 2005 р. Омелян Антонович постійно жив в Україні. За вагомий внесок у розбудову та відродження України та її традицій Омелян Антонович отримав низку нагород. Указом Президента України Віктора Ющенка нагороджений «Орденом князя Ярослава Мудрого», медаллю «Петра Могили» від Києво-Могилянської академії, а також отримав титул «Меценат року» (2007 р.) в Україні.
Омелян Антонович – почесний громадянин міст Львова та Долини.
Помер 28 лютого 2008 року у Львові, похований на Личаківському цвинтарі.

Література

Антонович О. Спогади / Омелян Антонович – Київ ; Вашінгтон : Місіонер, 2003. – Т. 2. – 568 с.
Антонович О. Спогади / Омелян Антонович. – Київ ; Вашінгтон, 1999. – 392 с. : іл.
Антонович Омелян // Історія Долини (від найдавніших часів до наших днів). – Долина, 2015. – С. 333–335.
Антонович Омелян Миколович // Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2001. – Т. 1. – С. 584.
Гаврилів Б. Омелян Антонович / Б. Гаврилів, І. Миронюк // Гаврилів Б. Історичні постаті Івано-Франківщини. – Івано-Франківськ, 2010. – С. 99.
Качкан В. «Вольовий і вкрай самостійний…» / Володимир Качкан // Качкан В. Віщі знаки думки, серця і руки : антологія українського автографа. – Львів, 2010. – Т. 1. – С. 9–20.
Парипа О. Омелян Антонович / Оксана Парипа // Парипа О. Великі українці без масок. – Івано-Франківськ, 2017. – С. 29–30.
Романюк М. З Україною в серці або моральні уроки життя і діяння Омеляна та Тетяни Антоновичів / Мирослав Романюк // «Археологічними та сакральними стежками Долинщини» : зб. наук. теорет. ст. – Долина, 2008. – С. 20–24.
Сеник Я. Меценатська діяльність подружжя Омеляна і Тетяни Антоновичів : (на матеріалах архіву у фондах ЛНБУ ім. Василя Стефаника) / Ярослав Сеник // З історії Долини : зб. іст-краєзн. ст. – Вип 6. – Долина, 2016. – С. 73–81.
Фундація Омеляна і Тетяни Антоновичів : штрихи до історії Фундації, виступи і лекції лауреатів нагород Антоновичів (1982 – 1998). – Київ ; Вашінгтон, 1999. – 200 с. : іл.
Янковський С. Омелян Антонович про Івана Франка і його родину / Степан Янковський // З історії Долини : зб. іст.-краєзн. ст. – Долина, 2012. – Вип. 4. – С. 186–203.
Янковський С. Омелян Антонович : велет духу і добра / Степан Янковський // З історії Долини : зб. іст.-краєзн. ст. – Долина, 2011. – Вип. 3. – С. 205–219.
Янковський С. Омелян Антонович – фундатор Долинського музею «Бойківщина» та пам’ятника «Борцям за українську державу» / Степан Янковський // «Археологічними та сакральними стежками Долинщини» : зб. наук.-теорет. ст. – Долина, 2008. – С. 130–139.
Ярич І. Антонович Омелян / Іван Ярич // Ярич І. 1000-ліття в обличчях / Іван Ярич. – Івано-Франківськ, 2003. – С. 16–18.

В пам’ять про видатного земляка-мецената // Добра справа. – 2012. – 10 лют. – С. 4.
Гац Х. Меценат з українським серцем / Христина Гац // Свіча. – 2013. – 12 лип. – С. 5.
Злагода В. Дорогами юності днів / В. Злагода // Свіча. – 2000. – 15 лип.
Квіт С. Він будив у наших душах Україну / С. Квіт, В. Брюховецький // Дзеркало тижня. – 2008. – 8 берез. – С. 14.
Корпан Р. Лицар духу і звитяги / Роман Корпан // Добра справа. – 2014. – 15 серп. – С.3.
Крайній І. До глибини душі й дна кишені / Іван Крайній // Україна молода. – 2010. – 27 лип. – С. 9.
Матвєєва Т. Пам’яті мецената / Тетяна Матвєєва // Свіча. – 2013. – 3 трав. – С. 4.
Меценат з українським серцем // Добра справа. – 2014. – 14 лют. – С. 4.
Меценати України // Рідна земля. – 2008. – 8 серп. – С. 12.
Не стало Великого українця // Літературна Україна. – 2008. – 13 берез. – С. 2.
Савчин Я. Пам’ятник Антоновичам у Долині / Ярослав Савчин // Свіча. – 2012. – 27 лип. – С. 2.
Турчиняк М. Він боровся за Україну і словом, і ділом / М. Турчиняк // Добра справа. – 2014. – 14 лют. – С. 4.
Фрищин О. Злети і падіння мільйонера-мецената / Олексій Фрищин // Галичина. – 2011. – 17 берез. – С. 8.
Янковський С. Велету духу і добра – 100 літ / Степан Янковський // Свіча. – 2014. – 17 січ. – С. 4.
Янковський С. З любов’ю на все життя / Степан Янковський // Свіча. – 2009. – 15 квіт.
Янковський С. Нехай панує серед нас любов / Степан Янковський // Свіча. – 2014. – 29 серп. – С. 9.
Янковський С. Славний рід Антоновичів / Степан Янковський // Свіча. – 2011. – 19 серп. – С. 6.