Меню


Наша адреса

м. Долина Ів.-Франківської обл.,
пр. Незалежності, 19А,
тел. (03477) 2-81-36,
e-mail: library_dol@yahoo.com


Чекаємо вас

понеділок – п’ятниця
з 10.00 до 18.00 год.
вихідний – субота
неділя – з 10.00 до 17.00
останній четвер місяця –
санітарний день


Офіційна інформація

Президент України. Офіційне інтернет-представництво
Урядовий портал
Верховна Рада України
Міністерство юстиції України

Інтернет-ресурси Долинщини

Долинська міська рада - офіційний сайт Центр надання адміністративних послуг Долинської міської ради
Відділ інвестицій і туризму Долинської міської ради Краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів
Василіянський монастир на Ясній Горі в Гошеві Карпатський трамвай. Найкращий відпочинок в Карпатах

Відвідування


Анонси


Актуально

     
   
Видатні особистості Долинщини Пам'ятаймо всіх поіменно
(герої Долинщини: 2014-…)
Знаменні дати 2025 року
Нові краєзнавчі видання
Аудіоподкаст "Свій до свого"
Наші видання:
 

Корисні посилання


Теґи

«Бібліоміст» Іван Миколайчук Долинщина Літня читальня виставки дозвілля екологія краєзнавство любов мистецтво молодь природа світлини туризм фольклор церква історія

Останні публікації


Останні коментарі


Архів публікацій


Головна » Віртуальні виставки » Життям і серцем з Україною

Життям і серцем з Україною

100 років від дня народження Омеляна Коваля –
провідного члена ОУН(б), політв’язня нацистських концтаборів,
активного громадського і політичного діяча

 

Омелян Васильович Коваль – активний громадсько-політичний діяч, провідний член ОУН (б), народився 24 лютого 1920 року в селі Рахиня. У 1930 році закінчив сільську початкову школу. Скромні доходи батька не дозволяли здібному до наук хлопцеві продовжити навчання в гімназії. Рік навчався малярству у художника з Київщини, інтернованого сотника УНР, Олеся Соловія, який проживав у селі після польських таборів. Потім було трирічне навчання у Леся Денисюка, яке закінчилося 1933 року з переїздом подружжя Денисюків до Болехова. Курс навчання був базований на програмі польської реальної чотирирічної гімназії. Лесь Денисюк був також переконаним кооператором і зацікавив Омеляна Коваля ідеєю кооперації, яка набирала обертів у Західній Україні. Завдяки отриманим знанням у подружжя Денисюків, успішно здав іспити і закінчив Ревізійний союз українських кооперативів у Львові. Працював продавцем у кооперативі «Єдність» у Рахині, а з 1938 року працював у кооперативі «Сила» в Долині. Клієнтами торгівельної установи були адвокат Володимир Горбовий, адвокат Олекса Дереш, парох Долини о. Чорнега, парох с. Тростянця о. Андрій Бандера та інші особистості повіту.
1938 рік став для Омеляна Коваля переломним – восени 18-річного юнака прийняли в члени Організації Українських Націоналістів. Займався вишколами Юнацтва, пізніше – референт пропаганди повітового проводу ОУН. Мав псевдоніми «Дир» і «Дем’ян».
1 липня 1941 року Омелян Коваль організував проголошення Акта відновлення Української держави в Долині. «Біля полудня, коли ринкова площа була заповнена людьми, що прибували з усіх усюдів, повітовий провід ОУН був на трибуні разом з наміченими державними службовцями. Місто рясніло від синьо-жовтих прапорів… З трибуни перший заговорив «Нечай» від імені Організації Українських націоналістів… Прозвучали слова історичного Акту 30-го червня 1941 року, що на українських землях з волі Українського Народу відновлюється Українська держава. Могутнім окликом «Слава» залунало з усіх сторін і до слова були запрошені відомі громадські діячі. На закінчення віча присутні відспівали національний гимн «Ще не вмерла Україна», що пронизував душу і тіло, болем стискав горло, і витискав сльози радости учасників… Проголошення Відновлення Української Держави в Долині відбулося на вільній без окупантів території», бо ні мадярів, ні німців у місті ще не було.
15 вересня, під час масових арештів націоналістів, гестапо заарештувало Омеляна Коваля і кинуло його до в’язниці на вул. Лонцького у Львові. Пізніше сидів у в’язниці Монтелюпіх у Кракові.
20 липня 1942 року Омеляна Коваля етапували до концтабору Аушвіц, де він став в’язнем під номером 49730. Цю групу з 25 українських політв’язнів адміністрація табору називала «Bandera Gruppe». Степан Ленкавський, Юліан Савицький, Петро Мірчук, брати Степана Бандери – Василь і Олександр, Борис Вітошинський, Володимир Дейчаківський та інші входили до цієї першої групи українських націоналістів-політв’язнів, серед яких Омелян Коваль був наймолодшим. «Наша вантажівка зупинилась перед брамою, над якою виднів зловіщий напис «Arbeit mach frei» (Праця дає волю). Нас поставили в ряд і зачитали наші прізвища, на що треба було відповісти «hier» (тут) і піднести руку. Заки були полагоджені формальності, то біля нас забігав польський цирковий карлик «Бімбо» і своєю пискливою мовою зло вістив, що сюди входять брамою, а звідси – комином. За вартовим будинком справді був крематорій, з якого курився дим і доносився неприємний запах…».
22-річний оунівець Омелян Коваль пройшов слідство в так званому «блоці 11», куди потрапив за підозрою, що він допоміг утекти іншому в’язневі – полякові. «Почув я клацання курка, але пострілу не було чути. Тоді я пригадав собі такий самий звук, як кололи свиней. Був це такий прилад, з курком і пружиною, а замість цівки стирчав гострий цвях. Цвях ударяв у потилицю, і тіло без зойку валилося. Після того чути було, як хтось викидав трупів на авто, як дрова».
Два з половиною роки Омелян Коваль провів у концтаборі Аушвіц. 18 січня 1945 року його разом з іншими в’язнями погнали у чотириденний «марш смерті» до Маутхаузена. Після був в’язнем концтаборів Мельк та Ебензе в Австрії. 6 травня 1945 року був визволений американськими військами.
Після звільнення з концтаборів Омелян Коваль навчався на курсах Народного університету УВУ в Мюнхені, закінчив українську гімназію у м. Регенсбурзі, у 1950 р. Лювенський католицький університет (магістр торгівельно-консульських наук), навчався на економічному факультеті Українського господарсько-технічного інституту.
З 1948 року мешкає в Брюсселі (Бельгія), стає активним громадсько-політичним діячем української діаспори у Бельгії, Європі та світі. З 1951 по 1963 рік очолював Спілку української молоді (СУМ) у Бельгії, з 1958, протягом 20 років, – Центральну (світову) Управу СУМ і опісля «Центральну виховну раду» СУМ. У 1962 році заснував журнал для молоді «Крилаті».
20 квітня 1952 року Омелян Коваль одружився з Іванною Куропась. Виховали четверо дітей: Зореславу (1953), Зенона (1954), Віру (1959) і Юрія (1963).
У 1951–1987 роках Омелян Коваль – генеральний секретар Українського Допомогового Комітету (УДК) під проводом Володимира Поповича. Після від’їзду В. Поповича до Франції, очолював УДК від 1987 до 2005. Був секретарем (1970–1991) і головою (1991–2006) Головної ради Українських громадських організацій Бельгії (ГРУГОБ), одним із президентів Європейського конгресу українців (1992–1995), а згодом – почесним головою. Співзасновник у 1967 році та довголітній член Ради директорів Світового конгресу українців.
У 1957 році став довголітнім тереновим провідником ОУН (б) в Бельгії та членом Головного проводу, займав посади референта виховного, зовнішньої політики, внутрішньої політики, секретаря Головного Проводу. Член Антибільшовицького блоку народів.
До Українського Державного Правління (уряду в екзилі) був покликаний Ярославом Стецьком у 1986 році, щоб керувати департаментом внутрішньої політики. До незалежності України головні його зусилля були скеровані на об’єднання існуючих українських центрів за кордоном. Омелян Коваль був Радником з питань UNESCO та OECP у представництві «Валлонія-Брюссель» при Посольстві Бельгії у Парижі.
Омелян Коваль успішно займався бізнесом. Протягом 1950–1962 років працював директором кооперативу «Дніпро». У 1962 році заснував видавництва і друкарні, де виходили журнали СУМ «Крилаті», «Авангард», «Вісті», різного роду книги, виховні матеріали СУМ. У 2009 році видав «Ювілейний альманах (1945–2005) Українського допомогового комітету й організованого українського громадського життя в Бельгії». До 1985 року Коваль був директором видавництва.
Омелян Коваль добре знав Степана Бандеру та його родину, був найближчим соратником Ярослава та Слави Стецьків. Він – один із членів-засновників політичної партії «Конгрес українських націоналістів» на Установчих зборах ОУН 18–23 листопада 1992 року в Києві. Перша група вітчизняних дипломатів, яка прибула до Брюсселя в 1992 році, отримала притулок у приміщенні Українського допомогового комітету, який очолював Омелян Коваль.
Омелян Коваль активно пропагував систему виховання Григорія Ващенка. У 1992–1995 роках відвідав багато ВНЗ і середніх шкіл у 23 областях України, де створював осередки ім. Г. Ващенка. У вересні 1995 року був одним із ініціаторів створення Всеукраїнського товариства Г. Ващенка. Збирав матеріали і гроші в діаспорі на видання шести томів праць Ващенка.
Омелян Коваль ніколи не вносив подання на отримання бельгійського громадянства, а користувався статусом біженця ООН, згідно з Женевською конвенцією. Після проголошення незалежності України попросив громадянство України, яке отримав із дружиною Іванною-Катериною Куропась у 1997 році. Влітку 2013 року подружжя оселилося у Львові. Дружина Іванна відійшла у вічність 15 березня 2016 року.
На схилі літ Омелян Коваль знайшов у собі сили ще раз перейти своє важке життя, відтворивши його в спогадах «Спомини мого життя. Львів-Auschwitz-Брюссель», які вийшли друком 2016 року.
Помер Омелян Коваль 19 січня 2019 року у Львові, на 99-му році життя. Похований 23 січня 2019 року на Личаківському цвинтарі.
Коваль Омелян Васильович – лауреат численних державних, церковних і громадських нагород:
  • 8 лютого 2010 року нагороджений орденом «За заслуги» III ст.;
  • 2012 – почесний знак св. Юрія від м. Львова;
  • 2014 – орден першого ст. регіонального фонду ім. Короля Данила;
  • 24 лютого 2015 року нагороджений бельгійським королівським орденом Леопольда II-го із званням офіцера;
  • 24 лютого 2015 року нагороджений орденом Володимира Великого від УПЦ КП;
  • 1 грудня 2015 року нагороджений орденом Свободи;
  • ЦУ СУМ удостоїла Омеляна Коваля найвищим своїм званням «Витязя»;
  • 20 серпня 2010 року рішенням Долинської міської ради Омеляну Ковалю присвоєно звання Почесний громадянин міста Долина;
  • 24 вересня 2015 року на його честь у місті Долина перейменовано одну із вулиць.

 

 

 

 

  1. Коваль О. Спомини мого життя : Львів–Auschwitz–Брюссель… / Омелян Коваль. – Львів : Галицька видавнича спілка, 2016. – 240 с. : іл.
  2. Коваль Омелян // Морозюк В. Іменний часослов–2 / Володимир Морозюк. – Івано-Франківськ, 2014. – С. 36.
  3. Коваль Омелян // Ярич І. 1000-ліття в обличчях / Іван Ярич. – Івано-Франківськ, 2003. – С. 126–127.
  4. Омелян Коваль : «Я завжди життям і серцем – з Україною» // Савчин Я. Вічні рути : проза / Ярослав Савчин. – Київ, 2018. – С. 209–218.

    5.  

  5. Відбулась презентація книги Почесного громадянина міста Долини Омеляна Коваля «Спомини мого життя» // Добра справа. – 2017. – 27 січ. – С. 8.
  6. Головчин Т. Зенон Коваль : «Гідність – це головне…» / Тетяна Головчин // Свіча. – 2017. – 3 берез. – С. 3.
  7. Життя присвятив Україні // Добра справа. – 2015. – 27 лют. – С. 4.
  8. Заглянути у «Спомини мого життя» : [презентація книги Омеляна Коваля в рідній Рахині] // Добра справа. – 2018. – 20 лип. – С. 9.
  9. Книги «Спомин мого життя» Омеляна Коваля // Свіча. – 2017. – 3 лют. – С. 8.
  10. Коваль О. Вічна Україна : (жмут думок і вражень) / Омелян Коваль // Свіча. – 1992. – 1 лип.
  11. Коваль О. На святкуваннях у Долині : [про перебування у серпні 1992 р. в Долині] / Омелян Коваль // Свіча. – 1993. – 10 лют.
  12. Коваль О. Омелян Коваль : «Найважливіше в нашому житті – Бог і Україна» : [інтерв’ю з громадсько-політичним діячем Омеляном Ковалем / розмовляв В. Марчук] // Добра справа. – 2011. – 26 серп. – С. 5.
  13. Коваль О. Омелян Коваль : «Старші зробили свою справу – підготували молодших» : [бесіда з одним із провідників ОУН Омеляном Ковалем / спілкувалась Анастасія Коваль] // Український тиждень. – 2015. – № 33/34. – С. 38–39.
  14. Коваль О. Омелян Коваль : «Я бачив, як гинув Василь Бандера…» : [інтерв’ю з громадсько-політичним діячем Омеляном Ковалем / розмовляв Я. Музиченко] // Україна молода. – 2005. – 29 верес. – С. 12.
  15. Коваль Омелян Васильович – Почесний громадянин міста Долина // Добра справа. – 2010. – 17 верес. – С. 4.
  16. Кос Р. Спогади Омеляна Коваля / Ростислав Кос // Свіча. – 2016. – 23 груд. – С. 7.
  17. Лазоришин І. Зв’язковий часів і народів… : член проводу ОУН Омелян Коваль – живий свідок знущань над братами Степана Бандери / Ігор Лазоришин // Галичина. – 2017. – 9 лют. – С. 15.
  18. Мороз В. Зв’язковий часів і народів : [Омелян Коваль нагороджений бельгійським королівським орденом Леопольда II-го із званням офіцера] / Василь Мороз // Галичина. – 2015. – 14 берез. – С. 8.
  19. Мороз В. Омелян Коваль : «Україну відродить молодь» / Василь Мороз // Галичина. – 2014. – 27 лют. – С. 16.
  20. Озгович М. Омелян Коваль / Мирослава Озгович // Свіча. – 2015. – 18 верес. – С. 7.
  21. Омелян Коваль знову в Долині // Добра справа. – 2009. – 11 верес. – С. 5.
  22. Омелян Коваль. Це довгий, але змістовний шлях / Омелян Коваль // Галичина. – 1994. – 29 листоп. – С. 5.
  23. Романів С. Омелян Коваль / Стефан Романів // Свіча. – 2019. – 25 січ. – С. 4.
  24. Світла пам’ять Герою! // Добра справа. – 2019. – 25 січ. – С. 5.
  25. Унікальний урок історії і дипломатії «З Україною в серці» : [зустріч з Зеноном Ковалем в краєзн. музеї «Бойківщина» ім. Тетяни і Омеляна Антоновичів] // Добра справа. – 2017. – 3 берез. – С. 9.
  26. Член ОУН, який пережив Аушвіц // Свіча. – 2015. – 6 лют. – С. 6.

 

 

Поділіться своєю думкою

(обов`язково)

(обов`язково)