Меню


Наша адреса

м. Долина Ів.-Франківської обл.,
пр. Незалежності, 19А,
тел. (03477) 2-81-36,
e-mail: library_dol@yahoo.com


Чекаємо вас

понеділок – п’ятниця
з 10.00 до 18.00 год.
вихідний – субота
неділя – з 10.00 до 17.00
останній четвер місяця –
санітарний день


Офіційна інформація


Інтернет-ресурси Долинщини

Долинська міська рада - офіційний сайт Центр надання адміністративних послуг Долинської міської ради
Відділ інвестицій і туризму Долинської міської ради Краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів
Василіянський монастир на Ясній Горі в Гошеві Карпатський трамвай. Найкращий відпочинок в Карпатах


Відвідування



Актуально

     
   
Видатні особистості Долинщини Пам'ятаймо всіх поіменно
(герої Долинщини: 2014-…)

Знаменні дати 2025 року
Нові краєзнавчі видання
Аудіоподкаст "Свій до свого"
Наші видання:
 




Останні коментарі


Архів публікацій


Головна » Віртуальні виставки » «Я в людські душі сіяв зерна, які любов’ю освятив»

«Я в людські душі сіяв зерна, які любов’ю освятив»

75 років від дня народження
поета, журналіста, громадського діяча Василя Олійника

 

В роботі буду кожен день згорати,
Мужніти буду й молодіти в ній,
Бо взяв я в долі крижму небагату –
Вінок гарячих сподівань і мрій.
Василь Олійник

 

Василь Васильович Олійник народився 5 лютого 1948 року в селі Сівка Калуська Калуського району Івано-Франківської області у простій селянській родині. Батько був робітником, мати – колгоспницею.
Поет змалку любив книгу. Найперша і найглибша любов Василя Олійника до книги – від «Кобзаря». Ось як згадує майбутній поет ці роки: «Його вечорами чи у вихідні дні читав Степан Сивий, переселенець з Польщі. Він читав, а його дружина, Єва, плакала. І нам, малим слухачам було сумно від того». У неділю, сівши біля вікна, мати читала «Молитовник», а батько іноді декламував «Гамалію» Тараса Шевченка. A ще з дитячих літ припадали до серця Василеві Олійнику вірші Володимира Сосюри. Цікавий випадок стався з малим Василем у сільському клубі, коли він прийшов туди з друзями дивитися кінофільм. Оскільки в приміщенні було дуже холодно, а дров не завезли, прибиральниця кидала у грубу списані книги. Серед них хлопець і побачив темно-синій томик і забрав його додому. Це були вибрані твори поета Володимира Сосюри, випущені того року, коли Василь народився. Це був ніби якийсь знак… Сосюра став для Василя Олійника натхненником у всій його подальшій праці зі словом.
Писати вірші Василь Олійник почав ще навчаючись у школі. Першими поетичними спробами сільського підлітка зацікавився калуський поет Йосип Попадюк – автор поетичної збірки «Сузір’я над Карпатами». Він і покликав юнака на заняття літературної групи «Карпатські акорди», що діяла при редакції калуської районної газети «Зоря Прикарпаття». Вірші Василя, його замітки про рідне село почали друкувати на сторінках районної та обласних газет.
Після закінчення восьмирічки навчався у Калуському професійно-технічному училищі.
Свою трудову біографію після закінчення профтехучилища Василь Олійник розпочав звичайним робітником на будівництві Калуського хімкомбінату. Згодом був слюсарем, котельником, інженером. Працю на виробництві поєднував з навчанням у вечірній школі робітничої молоді. Пізніше доля закинула поета до Болехова. Тут він працював верстатником на Болехівському лісокомбінаті.
У 1977–1983 роках Василь Олійник навчається на заочному відділенні факультету журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка. У цей же час його, як активного дописувача, було запрошено на роботу в редакцію районної газети «Червона Долина», де він шліфував свою писемну майстерність. У редакції газети Василь Васильович працював літпрацівником, завідувачем відділу листів.
У 1990 році Василя Олійника запросили до нового демократичного часопису Долинського району «Громадський голос» (пізніше «Свіча»). На журналістській ниві Василь Васильович пройшов шлях від старшого літературного працівника до виконувача обов’язків редактора часопису «Свіча». Загалом газетній справі він віддав тридцять п’ять років своєї творчої праці.
Ким би не працював Василь Олійник, а поезія завжди була з ним. Він мав від Бога талант писати вірші. Його вірші друкувалися в українській пресі, колективних збірниках і альманахах «Новоліття», «Калиновий спів», «Ранковий клич», «Вітрила», «Яворове листя», «Під Франковою зорею». У 1981 році вийшла друком перша книжка віршів «Стремено», а потім «Гармонія площин» (1992), «Толока» (1997), «Княгиня» (2001), «Крижма» (2005), «Понад шляхами сивими» (2009), «В нашім домі новина» (2012), «Крихтини для голуба» (2013). Його остання поетична збірка «Йордань-вода» вийшла у 2015 році.
Творча праця митця була напрочуд багата. З-під його пера вийшло більше 10 поетичних збірок, нарисів, пісень, публіцистично-есеїстичних публікацій.
Поет і журналіст. Людина слова «мужнього і ніжного, справедливого і люблячого» – так пише про Василя Олійника письменниця Марія Вайно. «Музика його творчості не фальшива, злагоджена, їй віриш і йдеш за нею думкою, чуттям». Це стосується кожної із дев’яти його поетичних збірок, кількох прозових».
Василь Олійник любив писати про людей. Він написав безліч нарисів про визначних людей Долинщини і звичайних трудівників. Він є автором художньо-документальних нарисів: «Європейський тенор з Велдіжа» про відомого співака Василя Тисяка та «Пісенний акорд Юрія Соловія» про талановитого диригента, організатора хорових колективів на Прикарпатті. Разом з художником Богданом Шляхтичем зібрав та упорядкував у збірку поезій «Нескорена пісня» творчість репресованого й забутого прикарпатського поета Йосипа Кузя.
У 2021 році побачила світ праця Василя Олійника «Іду селом, в віконця його стукаю» з історії с. Сівка Калуська, малої батьківщини письменника, над якою працював не один рік та за життя не встиг видати. Він списав не одну сторінку своїх записників, зустрічаючись із своїми земляками. Герої цих розповідей ожили на сторінках книжки – січові стрільці і вояки УПА, фронтовики, учасники АТО, переселенці з Польщі…
Василь Олійник – член Національної спілки журналістів України (1975), член Національної спілки письменників України (1994). Він – переможець VI конкурсу імені Мирона Утриска (2007), лауреат премії «Князь роси» імені Тараса Мельничука (Коломия, 2010). Як зауважив поет Василь Рябий: «Василь мріяв про премію Князя роси імені Тараса Мельничука. І мрія його здійснилася, що додало творчого горіння. Був на сьомому небі, тримаючи в руках диплом лауреата».
За високопрофесійну діяльність Василя Олійника в 2013 році було нагороджено Золотою медаллю української журналістики.
Своїм щирим словом Василь Олійник не один десяток літ ділився з молодими літераторами-початківцями в організованому ним літературно-мистецькому об’єднанні «Сонячна криниця» при редакції районної газети «Свіча». Приходили на творчі зустрічі як дорослі автори, так і зовсім юні – школярі. Багато з них знайшли своє покликання в журналістиці чи в літературній творчості. У «Сонячній криниці» ази поезії здобували відомі сьогодні поети: Надія Дичка, Тетяна П’янкова, Оксана Сподар, Юлія Мицак, Лілія Мацьків. Твори місцевих літераторів і початківців друкувалися в збірнику «Антологія рідного краю» (2000), літературно-художніх альманахах «Столиця Франкового серця» (2006), «З горіха зерня» (2012) (упорядником і співавтором яких був Василь Олійник).
Крім того, певний час (2001-2015) він працював у Долинському науковому ліцеї-інтернаті (колись Долинська спеціалізована школа-інтернат), де був керівником літературної студії «Жайворонкова струна». Тут із його допомогою було укладено та видано шість номерів альманаху «Жайворонкова струна», де пробували свої сили учні та педагоги цього закладу. Вершиною діяльності журналіста в школі стала книга «Світлиця знань, добра і милосердя», присвячена 50-річчю Долинського наукового ліцею-інтернату.
Василь Олійник був засновником, організатором і незмінним ведучим одного з унікальних літературних свят в Україні – щорічного свята ліричної Франкової поезії у гірському Лолині, селі першого й незабутнього кохання Івана Франка – Ольги Рошкевич.
Майже десяток років Василь Васильович очолював Долинську районну організацію Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Цю почесну місію він виконував гідно і натхненно, організовував цікаві зустрічі, урочисте відзначення національних свят, величних дат відомих постатей нашого краю, літературно-мистецькі заходи. Саме під гаслом цієї організації та у співпраці з районною бібліотекою у місті Долина проводилися вечори-зустрічі, вечори-звіти багатьох літераторів.
Крім того, Василь Васильович багато років брав активну участь у роботі районної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, неодноразово був обраний членом ради товариства, брав участь у підготовці та проведенні багатьох культурно-мистецьких та патріотичних заходів.
Понад 40 років Василь Васильович Олійник прожив у мальовничому прикарпатському місті Долина. Він любив місто та людей, багато років тут трудився, мав тут багато друзів. Долина стала благодатною землею для творчості поета. І не дивно, що він є автором тексту гімну міста Долина, покладеного на музику Богданом Погоничем.
Василь Олійник до останнього писав, мав багато планів. На жаль, їм не вдалося здійснитися. 6 лютого 2016 року стомлене хворобою серце перестало битися.
Посмертно рішенням міської ради від 17.08.2017 року, враховуючи значні особисті заслуги, Олійнику Василю Васильовичу присвоєно відзнаку «За заслуги перед містом Долина».
До 70-річчя від дня народження Василя Олійника 11 лютого 2018 року у його рідному селі відкрили меморіальну дошку.
У 2018 році вийшла друком книга спогадів про Василя Олійника – «Ці спогади сповиті у любов», де про нього згадують як про талановитого журналіста, неперевершеного поета-лірика, вірного друга, істинного українця, моральним кодексом якого були честь, правдивість і патріотизм.

 

 

  1. Олійник В. В нашім домі новина : вірші та розмальовки для дітей / Василь Олійник ; [худож. дизайн Галини Надольської та Богдана Шляхтича]. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2012. – 24 с.

  2. Олійник В. Вірші / Василь Олійник // З горіха зерня : поезія, проза і публіц., фотодокументалістика / [упоряд. Василь Олійник ; літ. ред. Оксана Тебешевська]. – Івано-Франківськ, 2012. – С. 78–84.
  3. Олійник В. Вірші / Василь Олійник // Яворове листя. – Коломия, 1996. – Кн. 1.– С. 90–96.
  4. Олійник В. Гармонія площин : поезії / Василь Олійник. – Ужгород : Карпати, 1992. – 96 с.

  5. Олійник В. Європейський тенор з Велдіжа : худож.-док. нарис / Василь Олійник. – Долина, 2000. – 40 с.

  6. Олійник В. З циклу «Картка любові» / Василь Олійник // Столиця Франкового серця. Поезія, публіцистика, фотодокументалістика / упоряд. В. Олійник. – Івано-Франківськ, 2006. – С.30–33.

  7. Олійник В. Іду селом, в віконця його стукаю. Село Сівка Калуська : сторінки історії / Василь Олійник. – Брошнів-Осада : Таля, 2021. – 320 с. : іл.

  8. Олійник В. Йордань–вода : поезії / Василь Олійник. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2015. – 120 с.

  9. Олійник В. Княгиня : інтимна лірика / Василь Олійник. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2001. – 104 с.

  10. Олійник В. Крижма : поезії / Василь Олійник. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2005. – 80 с.

  11. Олійник В. Крихтини для голуба : поезії / Василь Олійник. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2013. – 72 с.

  12. Олійник В. Пісенний акорд Юрія Соловія : худож.-док. нарис / Василь Олійник ; [ред. Я. Савчин ; комп. верстка Ю Фреїва. – Брошнів : Таля, 2017. – 98 с. : іл.
  13. Олійник В. Поезії / Василь Олійник // Під Франковою зорею. – Коломия, 2006. – С. 523–530.
  14. Олійник В. Поезії / Василь Олійник // Поезії засвічена зоря. Антологія Бойківського краю. Долина. Болехів. Околиці. – Львів, 2017. – С. 101–121.
  15. Олійник В. Поки сонце кругле і прозоре… : вірші / Василь Олійник // Антологія краю. Долина. Болехів. Околиці / упоряд. Олесь Дяк, при співпраці Василя Олійника. – Львів, 2000. – С. 152–160.

  16. Олійник В. Понад шляхами сивими : вибране / Василь Олійник. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2009. – 260 с.

  17. Олійник В. Стремено : поезії / Василь Олійник ; [авт. вступ. слова В. І. Ладижець ; худож. О. О. Наурсков]. – Ужгород : Карпати, 1981. – 40 с.
  18. Олійник В. Строфи / Василь Олійник // Літературне Прикарпаття : довідник, – Івано-Франківськ, 2013. – С. 295–304.
  19. Олійник В. Толока : поезії / Василь Олійник. – Коломия : Вік, 1997. – 94 с.

  20. Олійник В. Циганські діти : [вірші] / Василь Олійник // Світлиця знань, добра і милосердя / упоряд. Василь Олійник ; вид. рада Л. Токарська, М. Воробець, А. Шевченко [та ін.] – Івано-Франківськ, 2013. – С 148–149.

  21.  

  22. Олійник В. «…А в тій росі – я душу бачу» : поезії / Василь Олійник // Перевал. – 2003. – № 3/4. – С. 225–228.
  23. Олійник В. «Рядком новим зустріти ранок» / Василь Олійник // Перевал. – 2008. – № 1/2. – С. 131–134.
  24. Олійник В. Вересневе диво : [поезії] / Василь Олійник // Перевал. – 2009. – № 4. – С. 34–37.
  25. Олійник В. Долинські зустрічі Миколи Яновського / Василь Олійник // Перевал. – 2016. – № 3/4. – С. 255–258.
  26. Олійник В. І день в солов’я на крилі : поезії / Василь Олійник // Перевал. – 2016. – № 1/2. – С. 46–49.
  27. Олійник В. Коломийське рандеву : [поезії] / Василь Олійник // Перевал. – 2013. – № 1. – С. 138–141.
  28. Олійник В. Любінь, Любінь – хто полюбить :[вірші] / Василь Олійник // Буковинський журнал. – 2012. – № 4. – С. 19–24.
  29. Олійник В. Народу віщий і безсмертний знак : [вірші] / Василь Олійник // Перевал. – 2014. – № 1/2. – С. 94–99.
  30. Олійник В. Постоли : [оповідання] / Василь Олійник // Свіча. – 2015. – 31 лип. – С. 12.
  31. Олійник В. Тернова ружа : [поезії] / Василь Олійник // Перевал. – 2011. – № 2/3 (зшиток перший). – С. 244–248.

 

  1. Вайно М. І день, і час у дзеркалі душі / Марія Вайно // Олійник В. Йордань-вода : поезії / Василь Олійник. – Івано-Франківськ, 2015. – С. 3–4.
  2. Василь Олійник // Антологія краю. Долина. Болехів. Околиці / упоряд. Олесь Дяк, при співпраці Василя Олійника. – Львів 2000. – С. 151.
  3. Василь Олійник // Від Карпат до Опілля. – Київ, 2001. – С. 273–280.
  4. Василь Олійник // З горіха зерня : поезія, проза і публіц., фотодокументалістика / [упоряд. Василь Олійник; літ. ред. Оксана Тебешевська]. – Івано-Франківськ, 2012. – С. 78.
  5. Василь Олійник // Літературне Прикарпаття : довідник. – Івано-Франківськ, 2013. – С. 295.
  6. Василь Олійник // Поезії засвічена зоря. Антологія Бойківського краю. Долина. Болехів. Околиці. – Львів, 2017. – С. 100–101.
  7. Василь Олійник // Яворове листя. – Коломия, 1996. – Кн. 1. – С. 89–90.
  8. Дорошенко Я. Прозора глибина слова / Ярослав Дорошенко // Олійник В. Княгиня : інтимна лірика / Василь Олійник. – Івано-Франківськ, 2001. – С. 3–5.
  9. Качкан В. «Як зірка в небі – Україна в серці» (Василь Олійник) / Володимир Качкан // Качкан В. Віщі знаки думки, серця і руки. – Львів, 2010. – Т. 1. – С. 357–366.
  10. Михайлів Л. Крихтини думок і почуттів / Любомир Михайлів // Михайлів Л. Вибрані твори : у 3-х т. – Івано-Франківськ, 2015. – Т. 3. : Як маків цвіт. – С. 178–180.
  11. Олійник Василь // Ярич І. 1000-ліття в обличчях. Долина. Болехів. Околиці : біогр. довідник / Іван Ярич. – Івано-Франківськ, 2003. – С. 184–185.
  12. Олійник Василь Васильович // Журналісти Прикарпаття. – Івано-Франківськ, 2012. – С. 175–176.
  13. Савчин Я. На білій крижмі : (пам’яті Василя Олійника) / Ярослав Савчин // Савчин Я. Живиця : лірика. – Брустури, 2016. – С. 48.
  14. Ці спогади сповиті у любов / упоряд. Марія Вайно, Євген Баран. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2018. – 323 с. : іл. ; фото.
  15. Юсип Д. «…Ітиму від верстви до верстви» / Дмитро Юсип // Олійник В. Понад шляхами сивими : вибране / Василь Олійник. – Івано-Франківськ, 2009. – С. 3–6.
  16. Юсип Д. «Я гордий тим, що в мене є Карпати…» / Дмитро Юсип // Юсип Д. Любові вічний слід : літ.–критич. та публіцист. студії. – Івано-Франківськ, 2009. – С. 248–252.
  17. Юсип Д. Доторк Господньої десниці / Дмитро Юсип // Юсип Д. «Франкова Кузня» доби дисидентів-шістдесятників. – Івано-Франківськ, 2019. – С. 278–283.
  18. Юсип Д. Перший підсумок / Дмитро Юсип // Юсип Д. Норовистий кінь Посейдона. – Івано-Франківськ, 2005. – С. 358–359.
  19.  

  20. Андрєєва О. «Крижма» – в серпневому цвіті / Оксана Андрєєва // Свіча. – 2006. – 24 серп.
  21. Борис М. Він дарував людям добро / Михайло Борис // Свіча. – 2018. – 2 лют. – С. 4.
  22. Василечко О. «Крихтини для голуба» – подарунок весняний / Олег Василечко // Свіча. – 2014. – 28 берез. – С. 16.
  23. Василь Олійник – член Спілки письменників України // Свіча. – 1994. – 19 листоп.
  24. Василь Олійник // Галичина. – 2016. – 11 лют. – С. 2.
  25. Василь Олійник: «Іду селом, в віконця його стукаю…» // Свіча. – 2021. – 16 груд. – С. 5.
  26. Він повертається у слові… // Свіча. – 2022. – 10 лют. – С.4.
  27. «Гармонія площин» Василя Олійника // Свіча. – 1993. – 10 берез.
  28. Головчин Т. А «В нашім домі новина» / Тетяна Головчин // Свіча. – 2013. – 8 лют. – С. 5.
  29. Дзеса С. Життя коротке, мистецтво – вічне / Світлана Дзеса // Свіча. – 2020. – 7 лют. – С. 5.
  30. Дичка Н. Його покликало небо… / Надія Дичка // Перевал. – 2017. – № 1/2 – С. 230–231.
  31. Дмитрів У. «Іду селом, в віконця його стукаю»… / Уляна Дмитрів // Добра справа. – 2021. – 17 груд. – С. 6.
  32. Дорошенко Я. Сьогодні поетові Василеві Олійнику – 50! / Ярослав Дорошенко // Тижневик Галичини. – 1998. – 5 лют. – С. 16.
  33. Золота медаль української журналістики // Свіча. – 2013. – 7 черв. – С. 6.
  34. Корпан Р. Василь Олійник: його життям була робота та поезія / Роман Корпан // Свіча. – 2021. – 5 лют. – С. 4.
  35. Лазоришин І. Світла «Йордань-вода» / Ігор Лазоришин // Галичина. – 2015. – 5 листоп. – С. 14.
  36. Лазоришин І. Спогади, сповиті у любов : у Долин. ЦРБ презентували книжку про поета Василя Олійника / Ігор Лазоришин // Галичина. – 2019. – 8–14 лют. – С. 13.
  37. Максимів Г. І стала «Йордань-вода» життєдайним причастям / Галина Максимів // Добра справа. – 2016. – 22 січ. – С. 6.
  38. Михайлів Л. Крихтини думок і почуттів / Любомир Михайлів // Перевал. – 2014. – № 1/2. – С. 311–312.
  39. Михайлів Л. Незабутній Василь Олійник / Любомир Михайлів // Свіча. – 2016. – 25 берез. – С. 7.
  40. «На лан ступити, мов на чистий лист…»: [пам’яті Василя Олійника] // Добра справа. – 2021. – 12 лют. – С. 6.
  41. Освятили меморіальну дошку Олійнику // Свіча. – 2018. – 16 лют. – С. 6.
  42. Підберезька Л. Поїду у Лолин : [спогад про Василя Олійника] / Любомира Підберезька // Свіча. – 2018. – 23 лют. – С. 7.
  43. Посічанський М. Він уславив «Столицю Франкового серця»… / Михайло Посічанський // Перевал. – 2018. – №1/2. – С. 238–239 ; Галичина. – 2018. – 27 лют. – С.4.
  44. Про присвоєння відзнаки «За заслуги перед містом Долина» // Добра справа. – 2017. – 25 серп. – С. 5.
  45. Ровенчак О. « На півдорозі у житті стою…» / Оксана Ровенчак // Тижневик Галичини. – 1998. – 12 лют. – С. 11.
  46. Ровенчак О. Чужа біда болить йому й пече / Оксана Ровенчак // Галичина. – 1993. – 27 берез.
  47. Рябий В. Поки пора ще золота / Василь Рябий // Перевал. – 2017. – № 1/2. – С. 231–233.
  48. Савчин Я. «…І збагнув, що потрібна любов – незалежній, самотній княгині» / Ярослав Савчин // Свіча. – 2001. – 6 черв.
  49. Савчин Я. «Йордань-вода» / Ярослав Савчин // Свіча. – 2015. – 13 листоп. – С. 6.
  50. Савчин Я. В соборі слова /Ярослав Савчин // Свіча. – 1998. – 4 лют.
  51. Фреїв Л. Що записано серцем / Людмила Фреїв // Свіча. – 1997. – 11 черв.
  52. Шевчук П. Василь Олійник «постукав у віконце» / Петро Шевчук // Галичина. – 2021. – 17–23 груд. – С. 16.
  53. Юсип Д. «Ітиму від верстви я до верстви…», або подорожуючи сторінками книги «Ці спогади, сповиті у любов» / Дмитро Юсип // Свіча. – 2019. – 5 квіт. – С. 4.
  54. Юсип Д. «Пісні і свого народу я не зрадив ніколи…» : [про книгу В. Олійника «Пісенний акорд Юрія Соловія] / Дмитро Юсип // Свіча. – 2018. – 29 черв. – С. 8.
  55. Юсип Д. Дотик Господньої десниці… / Дмитро Юсип // Галичина. – 2016. – 24 берез. – С.9 ; Свіча. – 2016. – 25 берез. – С. 6.
  56. Якимів Г. Його вибрала доля для любові й добра… / Галина Якимів // Свіча. – 2016. – 4 берез. – С. 6.
  57. Янковський С. Василь Олійник / Степан Янковський // Свіча. – 2018. – 2 лют. – С. 4.

 

Поділіться своєю думкою

(обов`язково)

(обов`язково)