У дзеркалі творчості Івана Ярича
до 80-річчя від дня народження
журналіста, письменника-гумориста, краєзнавця і фотохудожника
журналіста, письменника-гумориста, краєзнавця і фотохудожника
Сміх – мій стиль життя і група крові.
Сміх замішується на чистій сльозі.
Я гуморозалежний.
Сміх замішується на чистій сльозі.
Я гуморозалежний.
Іван Ярич
Ярич Іван Якимович народився 27 серпня 1943 року в багатодітній сім’ї сільського кравця у селі Велика Тур’я Долинського району Івано-Франківської області. Навчався у місцевій семирічній школі, яку закінчив у 1956 році. Змалку працював на різних роботах, виїжджав на сезонні роботи в колгоспи Одеської, Запорізької областей. У 1959–1960 роках навчався у Свердловському будівельному училищі № 43 Луганської області, де здобув фах муляра і там же ж працював у Должанському будівельному управлінні на шахтобудівництві до осені 1961 року. Повернувшись додому, влаштувався у Долинську рембуддільницю № 6, де працював муляром, відтак комірником, одночасно продовжував навчання у Долинській вечірній середній школі. 1963 року мобілізований у радянську армію (1963–1966), де закінчив одинадцятий клас середньої вечірньої школи (м. Верхня Салда Свердловської обл.). Перебуваючи на строковій службі, почав друкуватись, був позаштатним кореспондентом газети Уральського військового округу «Советский воин». Демобілізувавшись, повернувся на старе місце праці – в Долинську рембуддільницю на посаду майстра.
У 1967 році вступив до Львівського державного університету ім. Івана Франка (заочне відділення) на факультет журналістики, який закінчив у 1973 році. У 1969 році почав працювати у Долинській районній газеті «Червона Долина». Працював на посадах старшого літпрацівника, завідувача відділу, відповідального секретаря. Стаціонарно навчався на факультеті журналістики Київської ВПШ (1975–1977). Після закінчення знову працював у Долинській районній газеті «Червона Долина» заступником головного редактора до 1989 року. У 1989–1990 роках працював головним редактором Коломийської міської районної газети «Червоний прапор». З серпня 1990 року по 2007 рік – головний редактор Долинської районної газети «Свіча».
Публікувався в газетах, альманахах, журналах України. Співпрацював з канадським українським сатирично-гумористичним журналом «Всесміх», де постійно друкував свої твори. За гуморесками знімалися телесюжети і демонструвалися на українському телебаченні.
Іван Ярич – автор майже двох десятків книжок. Серед них численну добірку складають книги гумору та афоризмів: «Фіма забембаний» (1993), «Цьомчик» (1995), «Масні кавалки» (1998), «Поцюники, або каліф на годину» (1999), «Повна хата вар’ята» (2001), «Кохайлик-усміхайлик» (2003), «Ікебана від Івана» (2007), «Базікли» (2008), «Уsміхнені zлидні» (2009), «Гумоpis sміхуєнса» (2012); модерної гуморосатиричної поезії: «Вхід через задні двері» (1996), «?!?!? або Ad absurdum» (1997), «Mein кайф» (1997).
Не лише письменство, а й журналістика його завжди були колючі, і сьогодні гумористичні твори автора – гострі і на часі. Автор майстерно привертає увагу до багаторічних хронічних проблем нашого краю – злиднів, бездоріжжя, чиновницького окозамилювання, журналістського запроданства, недолугого керівництва, нездійсненних проектів.
Іван Ярич – майстер творення афоризмів: «Людина без папірця, як кит без моря», «Життя валилося, як стара хата», «Нові часи прагли нових ікон», «Людство найбільше заборгувало природі, тому прагне доїхати їй кінця, щоб борги не сплачувати», «Влада – делікатес. Її ще ніхто не наївся досхочу», «Хребти диктатури тримаються на безхребетних», «Перша заповідь митця – не кради!».
Всі твори Івана Ярича – чи то газетні фейлетони, чи то афоризми, чи то гуморосатиричні новели – написані унікальною, самобутньою, розмаїтою мовою, з бойківською говіркою, неповторністю діалогів і дошкульністю сатири.
Свої твори часто підписував жартівливими оригінальними псевдонімами: «Ромцьо Люфа», «Марійка Тлуста», «Іван Шевчик», «І. де Курчамаць» та ін.
В доробку автора є цікава біографічна книга «Мої дердідаси, хліботраси і донбаси»(2013), в якій Іван Ярич постає більше як письменник, а не особистий життєписець.
Іван Ярич є членом Клуба краєзнавців, який діє при Долинському музеї «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів. Під редакцією Івана Ярича вийшли монографія «Історія Долини» та дев’ять випусків історико-краєзнавчих збірників «З історії Долини». Написав змістовну краєзнавчу розвідку «Біля витоків поселень Долинщини та Болехова» (2007), де на основі архівних матеріалів, легенд, переказів простежує час появи окремих назв і що криється за назвою населеного пункту. У 2003 році вийшов біографічний довідник «Тисячоліття в обличчях», у 2016 році – друга книга (додаток) «Тисячоліття в обличчях», в яких вперше зібрано відомості більш як про 700 вихідців з Долинщини, Болехівщини, околиць, про тих, хто творив історію нашого краю, України і залишив помітний слід в науці, економіці, історії, освіті, культурі, літературі, мистецтві та інших галузях.
Особливим і постійним творчим захопленням Івана Ярича стала художня фотографія. Бажання дивитися на навколишній світ через об’єктив фотокамери з’явилося в нього ще в юному віці, перші світлини були зроблені, коли навчався у будівельному училищі. Всі роботи Івана Ярича відзначаються глибиною змісту, цікавими ідеями, філософсько-психологічними поглядами на життя. Його роботи свідчать про високий рівень професіоналізму та майстерності їх автора. У 2016 році в музеї «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів відбулася персональна фотовиставка «Мить. Профіль і анфас», на якій було представлено кращі світлини митця.
Іван Ярич – почесний член Долинського народного фотоклубу «Промінь», який діє при Долинському краєзнавчому музеї «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів.
Неодноразовий лауреат бойківського літературно-краєзнавчого конкурсу ім. Мирона Утриска.
Член Національної спілки журналістів України з 1980 року.
Був депутатом Долинської районної ради третього демократичного скликання (1998−2002). Одружений, має двох синів.
Рішенням Долинської міської ради від 17.08.2017 р. № 805 Іван Ярич нагороджений відзнакою міста «Орден імені Мирослава Антоновича».
У 1967 році вступив до Львівського державного університету ім. Івана Франка (заочне відділення) на факультет журналістики, який закінчив у 1973 році. У 1969 році почав працювати у Долинській районній газеті «Червона Долина». Працював на посадах старшого літпрацівника, завідувача відділу, відповідального секретаря. Стаціонарно навчався на факультеті журналістики Київської ВПШ (1975–1977). Після закінчення знову працював у Долинській районній газеті «Червона Долина» заступником головного редактора до 1989 року. У 1989–1990 роках працював головним редактором Коломийської міської районної газети «Червоний прапор». З серпня 1990 року по 2007 рік – головний редактор Долинської районної газети «Свіча».
Публікувався в газетах, альманахах, журналах України. Співпрацював з канадським українським сатирично-гумористичним журналом «Всесміх», де постійно друкував свої твори. За гуморесками знімалися телесюжети і демонструвалися на українському телебаченні.
Іван Ярич – автор майже двох десятків книжок. Серед них численну добірку складають книги гумору та афоризмів: «Фіма забембаний» (1993), «Цьомчик» (1995), «Масні кавалки» (1998), «Поцюники, або каліф на годину» (1999), «Повна хата вар’ята» (2001), «Кохайлик-усміхайлик» (2003), «Ікебана від Івана» (2007), «Базікли» (2008), «Уsміхнені zлидні» (2009), «Гумоpis sміхуєнса» (2012); модерної гуморосатиричної поезії: «Вхід через задні двері» (1996), «?!?!? або Ad absurdum» (1997), «Mein кайф» (1997).
Не лише письменство, а й журналістика його завжди були колючі, і сьогодні гумористичні твори автора – гострі і на часі. Автор майстерно привертає увагу до багаторічних хронічних проблем нашого краю – злиднів, бездоріжжя, чиновницького окозамилювання, журналістського запроданства, недолугого керівництва, нездійсненних проектів.
Іван Ярич – майстер творення афоризмів: «Людина без папірця, як кит без моря», «Життя валилося, як стара хата», «Нові часи прагли нових ікон», «Людство найбільше заборгувало природі, тому прагне доїхати їй кінця, щоб борги не сплачувати», «Влада – делікатес. Її ще ніхто не наївся досхочу», «Хребти диктатури тримаються на безхребетних», «Перша заповідь митця – не кради!».
Всі твори Івана Ярича – чи то газетні фейлетони, чи то афоризми, чи то гуморосатиричні новели – написані унікальною, самобутньою, розмаїтою мовою, з бойківською говіркою, неповторністю діалогів і дошкульністю сатири.
Свої твори часто підписував жартівливими оригінальними псевдонімами: «Ромцьо Люфа», «Марійка Тлуста», «Іван Шевчик», «І. де Курчамаць» та ін.
В доробку автора є цікава біографічна книга «Мої дердідаси, хліботраси і донбаси»(2013), в якій Іван Ярич постає більше як письменник, а не особистий життєписець.
Іван Ярич є членом Клуба краєзнавців, який діє при Долинському музеї «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів. Під редакцією Івана Ярича вийшли монографія «Історія Долини» та дев’ять випусків історико-краєзнавчих збірників «З історії Долини». Написав змістовну краєзнавчу розвідку «Біля витоків поселень Долинщини та Болехова» (2007), де на основі архівних матеріалів, легенд, переказів простежує час появи окремих назв і що криється за назвою населеного пункту. У 2003 році вийшов біографічний довідник «Тисячоліття в обличчях», у 2016 році – друга книга (додаток) «Тисячоліття в обличчях», в яких вперше зібрано відомості більш як про 700 вихідців з Долинщини, Болехівщини, околиць, про тих, хто творив історію нашого краю, України і залишив помітний слід в науці, економіці, історії, освіті, культурі, літературі, мистецтві та інших галузях.
Особливим і постійним творчим захопленням Івана Ярича стала художня фотографія. Бажання дивитися на навколишній світ через об’єктив фотокамери з’явилося в нього ще в юному віці, перші світлини були зроблені, коли навчався у будівельному училищі. Всі роботи Івана Ярича відзначаються глибиною змісту, цікавими ідеями, філософсько-психологічними поглядами на життя. Його роботи свідчать про високий рівень професіоналізму та майстерності їх автора. У 2016 році в музеї «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів відбулася персональна фотовиставка «Мить. Профіль і анфас», на якій було представлено кращі світлини митця.
Іван Ярич – почесний член Долинського народного фотоклубу «Промінь», який діє при Долинському краєзнавчому музеї «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів.
Неодноразовий лауреат бойківського літературно-краєзнавчого конкурсу ім. Мирона Утриска.
Член Національної спілки журналістів України з 1980 року.
Був депутатом Долинської районної ради третього демократичного скликання (1998−2002). Одружений, має двох синів.
Рішенням Долинської міської ради від 17.08.2017 р. № 805 Іван Ярич нагороджений відзнакою міста «Орден імені Мирослава Антоновича».
- Ярич І. 1000-ліття в обличчях. Долина, Болехів, околиці : біогр. довідник / Іван Ярич. – Івано-Франківськ : [б. в.], 2003. – 280 с.
- Ярич І. 1000-ліття в обличчях. Долина, Болехів, околиці : бібліогр. довідник / Іван Ярич. – Кн. 2 (додат.). – Брошнів : Таля, 2016. – 100 с.
- Ярич І. Mein кайф : варіятська поезія / Іван Ярич. – Долина : [б. в.], 1997. – 64 с.
- Ярич І. ?!?!? або Ad absurdum / Іван Ярич. – Львів : [б. в.], 1997. – 60 с.
- Ярич І. Базікли / Іван Ярич. – Львів : Тиса, 2008. – 182 с.
- Ярич І. Біля витоків поселень Долинщини та Болехова / Іван Ярич. – Долина : [б. в.], 2007. – 62 с.
- Ярич І. Вхід через задні двері : чорна поезія / Іван Ярич. – Долина : [б. в.], 1996. – 58 с.
- Ярич І. Гуморески / Іван Ярич // Антологія краю. Долина. Болехів. Околиці / упоряд. О. Дяк, В. Олійник. – Львів, 2000. – С. 392–404.
- Ярич І. Гуморіs Sміхуєнса / Іван Ярич. – Івано-Франківськ : Просвіта, 2012. – 176 с.
- Ярич І. За чим плачуть дзвони часу / Іван Ярич // Археологічними та сакральними стежками Долинщини : зб. наук.-теорет. ст. – Долина, 2008. – С. 95–103.
- Ярич І. Іван Франко і я (жарт) / Іван Ярич // З горіха зерня : поезія, проза і публіц., фотодокументалістика / [упоряд. Василь Олійник ; літ. ред. Оксана Тебешевська]. – Івано-Франківськ, 2012. – С. 350–351.
- Ярич І. Ікебана від Івана : афоризми / Іван Ярич. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2007. – 96 с.
- Ярич І. Кохайлик-усміхайлик : афоризми / Іван Ярич. – Івано-Франківськ : [б. в.], 2003. – 80 с.
- Ярич І. Масні кавалки : гуморески, афоризми / Іван Ярич. – Долина ; Снятин : Прут Принт, 1998. – 96 с.
- Ярич І. Мікротопоніміка м. Долини / Іван Ярич // З історії Долини. – Вип. 2. – Долина, 2010. – С. 107–119.
- Ярич І. Мої дердідаси, хліботраси і донбаси / Іван Ярич. – Івано-Франківськ : Просвіта, 2013. – 228 с.
- Ярич І. Повна хата вар’ята : гуморески, афоризми / Іван Ярич. – Долина : [б. в.], 2001. – 96 с.
- Ярич І. Поцюники, або Каліф на годину : повістелла / Іван Ярич. – Львів : [б. в.], 1999.– 64 с.
- Ярич І. Стежками зболеного серця / Іван Ярич // Столиця Франкового серця : поезія, публіцистика, фотодокументалістика / упоряд. В. Олійник. – Івано-Франківськ, 2006. – С. 174–181.
- Ярич І. Уsміхнені zлидні / Іван Ярич. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2009. – 156 с.
- Ярич І. Фіма Забембаний : гуморески / Іван Ярич. – Долина : [Долин. райдрукарня], 1993. – 86 с.
- Ярич І. Цирк на дроті : [роман-гумореска] / Іван Ярич. – Івано-Франківськ : Просвіта, 2016. – 244 с.
- Ярич І. Цьомчик : афоризми / Іван Ярич. – Долина, 1995. – 98 с.
- Ярич І. Як наші прапрадіди в футбол грали : (гумореска) / Іван Ярич // Підемо на бойки… : бойківський гумор і гумор та карикатури про бойків / зібрав Микола Савчук. – Коломия ; Івано-Франківськ, 2014. – С. 46–49.
- Ярич І. Що таке інтернет : гумореска / Іван Ярич // Свіча. – 2020. – 1 січ. – С. 12.
- Ярич І. Про хрін, кури і доляри : гумореска / Іван Ярич // Свіча. – 2014. – 2 трав. – С. 8.
- Ярич І. Клуб знайомств [гумореска] / Іван Ярич // Всесміх. – 2010. – лип. – С. 6–7.
- Ярич І. Як я став знаменитим : [гуморески] / Іван Ярич // Всесміх. – 2010. – квіт. – С. 8.
- Іван Ярич // Антологія краю. Долина. Болехів. Околиці / упоряд. О. Дяк, В. Олійник. – Львів, 2000. – С. 392.
- Про автора // Ярич І. 1000-ліття в обличчях. Долина, Болехів, околиці : біогр. довідник / Іван Ярич. – Івано-Франківськ, 2003. – С. 278.
- Ярич Іван Якимович // Журналісти Прикарпаття. – Івано-Франківськ, 2012. – С. 177.
- Андрєєва О. Життєві історії від Івана Ярича / Оксана Андрєєва // Добра справа. – 2013. – 21 черв. – С. 7.
- Верес Я. Українська проба гумору / Ярослав Верес // Свіча. – 2013. – 1 лют. – С. 7.
- Добрянський П. Іван Ярич – бойко із бойків / Павло Добрянський // Перевал. – 2003. – № 3/4. – С. 250.
- Його дердідаси, профілі й анфаси // Свіча. – 2013. – 30 серп. – С. 6.
- Лазоришин І. «Колючий» Ярич : письменник з м. Долини присвятив роман «нічийним людям» / Ігор Лазоришин // Галичина. – 2020. – 22–28 трав. – С. 20.
- Олійник В. Із висоти століть / Василь Олійник : [біогр. довідник І. Ярича «1000-ліття в обличчях»] // Свіча. – 2003. – 17 груд.
- Олійник В. Китиця Яричевих утіх і щирий сміх / Василь Олійник // Свіча. – 2013. – 1 січ. – С. 5.
- Петрухін Ю. Зачароване перо Івана Ярича / Юрій Петрухін // Свіча. – 2016. – 13 трав. – С. 11.
- Петрухін Ю. Про творців історії : [друга книга (додаток) «1000-ліття в обличчях» Івана Ярича] / Юрій Петрухін // Свіча. – 2017. – 14 квіт. – С. 8.
- Про дороге і незабутнє : [про кн. І. Ярича «Мої дердідаси, хліботраси і донбаси»] // Свіча. – 2013. – 7 черв. – С. 6.
- Про присвоєння відзнаки міста Долини «Орден імені Мирослава Антоновича» [Івану Якимовичу Яричу] : рішення Долинської міської ради від 17.08.2017 р. № 805–29 // Добра справа. – 2017. – 25 серп. – С. 5.
- Рябий В. Кайф крізь сльози / В. Рябий // Рідна земля. – 2000. – 5 трав.
- Савчин Я. Іван Ярич – журналіст, гуморист, краєзнавець, фотограф / Ярослав Савчин // Свіча. – 2011. – 2 груд. – С. 5.
- Сівка К. «Кохайлик-усміхайлик» Івана Ярича / К. Сівка // Свіча. – 2003. – 5 верес.
- Стефурак Н. …Якби не було так сумно : [рец. на кн. І. Ярича «Фіма Забембаний»] / Неоніла Стефурак // Галичина. – 1993. – 12 жовт.
- «Усміхнені злидні» Івана Ярича // Свіча. – 2010. – 1 січ. – С. 8.
- Юсип М. Реальність крізь призму об’єктива Івана Ярича / Марія Юсип // Добра справа. – 2013. – 22 листоп. – С. 4.