Відкрий для себе це ім’я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
…Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя…»
Ці слова належать талановитому поету, перекладачу, правозахиснику Василю Стусу. Йому випало жити в надзвичайно складний час. Час, коли людина мала вибирати: мовчати попри всі утиски та приниження і зберегти своє життя, чи зберегти в собі Людину, навіть ціною власної смерті. Василь Стус вибрав друге.
Четверту частину свого недовгого життя – 13 років із 47-ми – Стус провів у радянських слідчих ізоляторах, карцерах, камерах-одиночках, мордовських таборах, на Колимі, на каторжній роботі в шахті. Його позбавляли побачень з рідними, вилучали вірші, листи й рукописи, знущалися фізично й намагалися знищити морально. Він до останнього боровся з режимом. Саме тому історія його життя і 
боротьби настільки важлива сьогодні.
2019 рік можна сміливо назвати роком Василя Стуса, принаймні в літературному середовищі. На Львівському Форумі видавців цьогоріч було представлено одразу три нові роботи про Стуса, одна із яких з’явилася у фонді нашої книгозбірні – книга Сергія Дзюби та Артемія Кірсанова «ЗАБОРОНЕНИЙ: Історія життя і боротьби Василя Стуса». Вийшов у прокат і фільм з однойменною назвою, прем’єра якого відбулась 5 вересня, в День пам’яті поета.
20 жовтня в літературно-мистецькій залі бібліотеки відбувся літературний полілог за цією книгою, учасниками якого були члени клубу «Золота осінь». Назва “Заборонений” яскраво розкриває ставлення радянської влади до поета. Він усе життя мріяв перестати бути забороненим на Батьківщині, а проте відмовився бути «дозволеним». Ім’я Василя Стуса стало відоме лише в роки незалежності, коли почали друкуватися його поетичні твори. З цікавістю слухали присутні розповідь провідного бібліотекаря Валентини Любенко про те, хто ж він такий, Василь Стус і за що йому судилася така доля, як працювали автори над створенням книги та фільму.
Переглянули трейлер фільму «Заборонений». А потім активно підключилися до обговорення останніх днів життя поета і його смерті, які оповиті таємницею, участі Віктора Медведчука у судовому процесі над Стусом.
Василь Стус не був політиком у звичайному розумінні цього слова. Він просто не міг мовчати. І не мовчав. Був не здатен до компромісів зі своїм сумлінням і гідно пройшов свій страдницький шлях.
У передмові до збірки «Зимові дерева», яка називається «Двоє слів читачеві» Стус говорив: «…ще зневажаю політиків. Ще – ціную здатність чесно померти». Слова прекрасні. Та головне – це не просто слова. Це виважене кредо. За тими словами – діло, вчинок. За тими словами – доля. Життя і творчість. Життя і смерть.
Часом доводиться чути, що, мовляв, важкувата Стусова поезія. Але ми майже зовсім не знаємо Стуса-поета… Хто знає, який більший з його подвигів: вірші, життя чи смерть? Якби в нього було не таке життя, якби не передчував він своєї ранньої смерті, то й вірші його були б інакші. А так залишилася від Василя поезія як вилитий у слові біль стражденної людини, біль України. Слухали присутні у записі живий голос поета. А ще поетичне слово Василя Стуса лунало із вуст працівників бібліотеки Ірини Кульчицької, Ольги Шах, Ганни Юсип та члена клубу «Золота осінь» Любові Караїм.
Виставка літератури «Василь Стус: людина, поет, громадянин» є найкращим доповненням у пізнанні багатогранної особистості Стуса.
Тільки тепер, у незалежній Україні, намагаємося віддати нашому геніальному поетові належну шану. Та чи зможемо оцінити велич його духу і велич таланту в усій повноті? Чи піднімемося ми до таких вершин, щоб повністю розкрити його велику душу, його великий талант і любов до України, до свого народу та відданість боротьбі за найвищі ідеали всього людства? Це, залежить від нас.