Заплач над моєю долею
Таку назву мав літературний портрет, на який зібралися члени клубу «Золота осінь» 17 листопада в літературно-мистецькому залі. Він був присвячений 150-річчю від дня народження Ольги Кобилянської – талановитої української письменниці, інтелігентної і скромної жінки, що жила на рубежі двох епох. В українську літературу ввійшла, пройшовши тернистий шлях, сповнений наполегливої праці, зростаючи в багатодітній родині дрібного службовця в маленькому містечку Гура-Гумора (Південна Буковина), при 
неповній середній освіті стала високоосвіченою для свого часу жінкою. Втім думки про особисте щастя не полишають будь-яку жінку, незалежно від її – хай навіть найпрогресивніших – поглядів…
Долаючи зневіру, позбавлена жіночого щастя Ольга Кобилянська шукала свої стежки в літературі. Особистий душевний біль письменниці стане тим життєвим матеріалом, який ляже в основу її творів. Вона писала вірші, потім придумувала новели. Поступово фантазії переростали в 
романтичні повісті, а далі сюжети приходили вже з самого життя, яке вирувало навколо Ольги.
Захід супроводжували відеоролики та презентація про особисте життя письменниці.
Доля Ольги Кобилянської настільки вразила присутніх, серед яких були і користувачі ІРЦ «Світовид», що тема емансипації жінки стала обговоренням за круглим столом. Президент клубу «Золота осінь» Світлана 
Швець доповнила розповідь про Ольгу Кобилянську уривками з книги «Заборонені кохання: Особистості. Долі. Почуття», яку разом із іншими виданнями із серії «Історія України» подарувала для бібліотеки.
Учасники клубу та гості мали змогу ознайомитися із книжковою виставкою за однойменною назвою та переглянути подаровані книги.