Бард стрілецької музи
Під такою назвою 22 вересня в літературно-мистецькій залі бібліотеки пройшла літературно-музична година «Бард стрілецької музи», присвячена 125-ій річниці від дня народження Романа Купчинського. Захід відбувся на засіданні клубу «Золота осінь». Найбільшу популярність митець здобув як поет-пісняр, пісенна спадщина якого становить одну з найцікавіших сторінок музичної творчості Українських Січових Стрільців. У 1916 р. з’явилася його перша пісня “Ой шумить, шумить та дібровонька”, яка ввібрала в себе риси 
народної пісні. Вона популяризована в 20-30-і роки оперним співаком Василем Тисяком – нашим краянином з села Шевченкове, про життя і творчість якого долинський поет Василь Олійник видав книгу.
Модератор заходу, завідувачка сектору краєзнавства бібліотеки Ганна Юсип ознайомила учасників заходу з найцікавішими фактами із життєпису Романа Купчинського, зокрема: переглянули книжкову виставку «Роман 
Купчинський – творець історії Українських Січових Стрільців»; послухали пісні на його слова та музику: «Ой шумить, шумить та дібровонька», «Човен хитається серед води», «Накрила нічка», «Зажурились галичанки», «Боже Великий, Творче Всесвіту», «Лети, моя думо» та інші. У своїх поезіях, прозі, а особливо в піснях він відтворив шлях перемог і втрат, радісні й сумні сторінки січової минувшини, сучасником та учасником якої він був сам. Пісенний творчий доробок поета-пісняра складає до 84-х творів: патріотичних, ліричних, жартівливих, маршових та інших. Окремі вірші 
Романа Купчинського перекладені іноземними мовами. Твір «Боже Великий, Творче Всесвіту» став національно-релігійним гімном українського народу.
Ім’я Романа Купчинського рідко зринало тоді, коли співали його пісень. А, коли зринало, мовилося пошепки. Попри те – він ще був живим у ці смутні часи, коли пісні його співала Україна, ховаючись сама від себе…
Цього літа минуло понад 40 років з дня смерті Романа Купчинського та 125 років від дня його народження, але пісні звучать і досі. Бо його пісні – це хроніка стрілецького життя у хвилини радості і смутку. Вони приваблюють передусім індивідуальністю мелодійного малюнку, щирістю виразу, відсутністю претензійності. У цьому – ознака таланту, який став основою тривалої популярності пісенної спадщини митця.