А гімн є! Наш, історичний, національний
Кожен народ має свої священні символи, котрі уособлюють його самобутність, національну єдність. До таких символів, крім прапора та герба, належить і гімн. Це ті слова й музика, які торкаються найпотаємніших струн душі, кличуть до високого і світлого, які змушують кожного вставати при перших же акордах і з трепетом в серці відчувати велику гордість за свій народ, свою Україну.
Яскравим виявом патріотично-національних почуттів українців єдиної нашої землі стала поява вірша вченого зі світовим іменем, етнографа, фольклориста, людини дивовижної душі, невтомного працелюба, що пройшов через вислання, котрий досяг визнання в чужині, але жодні привілеї не заступили в ньому бажання повернутися і жити задля України – Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Жодному іншому твору не судилася така велична і… трагічна доля. Велична, бо в ньому втілена споконвічна мрія народу стати суверенним, здобути волю, виражена незламна віра у відродження України. Трагічна, бо понад століття пісню- гімн переслідували, забороняли, вбивали…
Для користувачів читального залу цікавою стала інформина «Ще на нашій Україні піснь гучна розляже» – інформація про історію створення пісенного символу нашого народу, про те, чому саме цей твір спромігся полонити серця мільйонів українців і 20 років тому став Державним гімном України.
Декламувалися різні варіанти текстів, починаючи з найближчого до оригіналу, подані в книзі Д.Чередниченка «Павло Чубинський».