Теорія українського народного танцю
Верховинець В. М. Теорія українського народного танцю / В. М. Верховинець; вступ. ст. і заг. ред. Я. В. Верховинця. – 5-те вид., доп. – К. : Муз. Україна, 1990. – 150 с.
Якби навіть Василь Верховинець не створив нічого, окрім «Теорії українського народного танцю», то й цього було б досить, щоб поставити його ім’я в один ряд з відомими творцями української народної культури першої половини XX ст. Адже ця праця стала першою спробою систематизації й узагальнення творчих досягнень українців у галузі народного танцювального мистецтва. У зазначеній роботі В. Верховинець не тільки зібрав надзвичайно цінний фольклорний матеріал, а й науково опрацював його, зробивши основою при постановці українських народних танців.
У своїй праці В. Верховинець першим з українських фольклористів дає назву майже всім танцювальним рухам відповідно до їхнього характеру і внутрішнього змісту. Автор, розглядаючи танець у тісному зв’язку з піснею, поділяє його на дві основні групи: «під пісню і під музику», а також виокремлює ще одну групу танців, які починаються під пісню, а далі супроводжуються імпровізацією музиканта. У роботі приділяється велика увага ідеальному поєднанню музиканта з одного боку і танцюриста – з другого.
Дослідження В. Верховинця вплинули на вітчизняне хореографічне мистецтво. Цю роботу високо оцінили видатні балетмейстери України Павло Вірський, Лідія Чернишова, Вахтанг Вронський, Галина Березова, Наталя Скорульська, Олександр Соболь та інші, створюючи на її основі яскраві хореографічні композиції.