Незгасна зоря поета
Улюбленцю багатьох поколінь, Василю Андрійовичу Симоненку – українському журналісту-дисиденту, поету-шістдесятнику, знаковій постаті другої половини минулого століття, лауреату Національної премії України імені Тараса Шевченка волею долі судилося стати поетом пробудженої совісті, витязем української поезії. Хоч він і пройшов коротку життєву дорогу, його поезія пройнята таким потужним громадянським пафосом, що її могли почути не тільки друзі та вороги, а й пересічні українці.
Василь Симоненко був 
першим паростком хрущовської відлиги і першою жертвою системи, яка панічно боялася мислячих людей. Його називають сурмачем доби, спадкоємцем шевченківських рис поета-революціонера. Синівську любов до Батьківщини виявляв поет відкрито, кажучи, що Батьківщина у нього одна, і в той час, коли він спілкується з Україною, мають мовчати “Америки й Росії”. «Симоненко належить до тих людей, чиї біографії треба вивчати як частку 
історії України», – писав про поета Євген Сверстюк.
Поборник правди і добра, талановитий і правдивий, чесний і принциповий, Симоненко мав своє розуміння сутності людського буття. За це й розплачувався власним благополуччям, забороною друку та десятиліттями замовчувань. За життя поета вийшла друком лише одна його збірка – «Тиша і грім».
Твори його напоєні щастям, живуть і шануються людьми, а він живе у своїх віршах, які крізь роки не втрачають красу і глибокий зміст. Майже кожен рядок Симоненкового слова живий, зрозумілий і, що важливо, – актуальний. Тому сьогодні несправедливо замовчувати творчість та трагічну долю цього поета, який був і є народною совістю в українській літературі. До 85-річчя від дня його народження у літературній студії «Слово» 16 січня відбулась поетична година «Незгасна зоря поета».
Наче нічого нового, невідомого читачеві не говорить поет. Але його творчість змусила присутніх замислитися над таким простим і таким складним питанням:
«Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш про це чи ні?»
Під час заходу учасники поетичної години переглянули відеозапис маловідомих сторінок із життя Василя Симоненка («Василь Симоненко – український поет-шістдесятник. Пишемо історію»), фрагменти з його «Щоденника», відеоколаж на пісню «Ти і я», відеороботу «Виростеш ти, сину» групи «Біла Вежа», прослухали записи віршів у виконанні автора. Особливо зворушив присутніх запис пісні на вірш поета «Ти знаєш, що ти – людина?» у виконанні Оксани Мухи.
Всі, залюблені у поезію Василя Симоненка, із задоволенням декламували улюблені вірші поета. А учні Долинського наукового академічного ліцею «Інтелект» Діана Бойчук, Вероніка Целіщива, Христина Іванків, Софія Марінець, Ярослав Кіпчинець, Дарина Новак, Олеся Мариконь, Валерія Биченко, Анастасія Грицишин, Соломія Сокирко, Владислав Дяків, Руслан Урядко ще й ділилися враженнями від прочитаного, де шукали для себе повчальне слово автора. Заповітними залишилися і його думки: «Гніву і ненависті вистачає лише для того, щоб зруйнувати щось. Ненависть не може будувати. Перетворює, оновлює і заквітчує землю тільки любов – любов до рідної землі, до людей, до праці…».
Вчителі, присутні на заході, побажали нашим студійцям прагнути в майбутньому здобути Всеукраїнську літературну премію імені Василя Симоненка, запроваджену для підтримки молодих талантів.
Поетична година глибоко запала в душу студійцям, а все почуте про безцінну творчу спадщину та нелегкий життєвий шлях Василя Симоненка дало можливість цінувати власну унікальність і людську сутність.