Диво Оксани Грицей
(110 років від дня народження)
Віртуальна виставка ознайомить з творчістю Оксани Йосипівни Грицей – відомої художниці, члена Національної спілки художників України, Заслуженого майстра народної творчості України, мисткині унікального жанру мистецтва – художнього випалювання по дереву, неперевершеної портретистки.
«Це графік від Бога, це графік від природи.
Вона на зоряну висоту підняла техніку
і цього жанру, і такого рідкісного,
як випалювання»
Вона на зоряну висоту підняла техніку
і цього жанру, і такого рідкісного,
як випалювання»
Роман Горак
| Штрихи до портрета |
| З творчого доробку мисткині |
| Життя і творчість Оксани Грицей у друкованому слові |
| Інтернет-ресурси |
Оксана Грицей народилася 11 травня 1915 року на мальовничій Бойківщині, в с. Оболоня, передмісті м. Долини Івано-Франківської області в родині судового урядника Йосипа Винника. Саме батько прививав дочці з малих років любов до книжки, цікавість до пізнання світу, почуття патріотизму і відданості своєму народу. Він першим звернув увагу на великий потяг Оксани до малювання, купував їй фарби й олівці, хоча мріяв бачити свою дочку лікарем. Оксана багато читала, малювала, гарно вишивала. Вже, навчаючись у Долинській початковій школі, а пізніше в гімназії, дівчина малювала портрети вчителів, товаришів. Після закінчення гімназії спробувала себе в медицині – закінчила медсестринські курси, працювала в лікарні медсестрою.
Перші професійні уроки рисунка Оксані дали відомі львівські художники Павло Ковжун та Михайло Осінчук, які у 1931 році на запрошення громади Долини розписували церкву Різдва Пресвятої Богородиці.
На початку 1930-х стала членом ОУН, підпала під польські репресії 1930-х років. 1937 рік провела в Золочівській тюрмі.
Від 1938 року жила у Львові, поступила у Львівську Академію мистецтв без екзаменів, була зарахована на основі пред’явлення власних художніх робіт. Високо оцінив талант Оксани Винник митрополит Андрей Шептицький і запропонував стипендію для продовження навчання в Італії, але війна обірвала мрії дівчини. Щоб уникнути більшовицького арешту, виїжджає до Кракова, де познайомилася з членами мистецького гуртка «Зарево», серед яких був і її майбутній чоловік, талановитий скульптор Михайло Черешньовський.
У Кракові Оксана працює і як художниця, і як підпільна політична діячка, виконуючи обов’язки спецкур’єра Проводу ОУН. За вказівкою Проводу Оксана і Михайло приїхали в Болехів, де під вивіскою мистецької майстерні різьблення проводили підпільну роботу серед молоді.
28 березня 1942 року Оксана та Михайло взяли шлюб у Болехівській церкві. У тяжкі воєнні роки німецької окупації вони поєднували творчу роботу, господарські обов’язки, активну підпільну діяльність. Подружжя Черешньовських вчили дітей з цілої околиці ремеслу столярства, різьби по дереву, малювання. У 1942 році в родині Черешньовських народився син Святослав, який у 1943 році помер
Навесні 1944 року подружжя змушене було виїхати на Лемківщину в родинні сторони Михайла Черешньовського. У червні в них народжується дочка Звенислава. Восени Михайла Черешньовського мобілізують до війська і доля назавжди розлучила молоде подружжя. Важкі фронтові умови, хвороба доньки змусили Оксану повернутись в рідну Долину і прожити тут все своє життя. Щоб прогодувати хворих маму і дочку, багато працює як художниця. Саме тоді з’явилася ідея щодо удосконалення техніки випалювання, яка здійснилася за підтримки близької людини – Юліана Грицея, з яким і поєднала свою долю у 1948 році. У 1949 році в родині народився син Степан, який згодом також став художником.
Юліан Грицей був високопрофесійним столяром. За проектами Оксани він робить перші столярні вироби (шкатулки, тарілки), а Оксана технікою випалювання їх декорує. Вона одна з перших на Прикарпатті застосувала нові інструменти – електрописаки. Поряд з випалюванням використовувала різьбу по дереву.
Творчість Оксани Грицей починається у 50-ті роки. З’являються у Львові на виставках дерев’яні шкатулки, оформлені технікою випалювання, з 1952 р.– серія портретів, зокрема Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Богдана Хмельницького. У 1953 році Оксана Грицей вступила у «Станіславське кооперативне товариство художників». Відтоді щороку свої роботи майстриня експонувала на обласних, республіканських виставках, почала отримувати перші солідні замовлення.
На виставці в Москві у 1954 році експонували роботу Оксани Грицей – портрет Лесі Українки. Тоді ж для Львівського музею Івана Франка вона виготовила три його портрети у різному віці.
У Києві на одній із республіканських виставок декоративно-прикладного мистецтва професор Київського художнього інституту, відомий художник-графік Василь Касіян, зупинившись перед роботами Оксани Грицей вигукнув: «Це диво, xто автор цих робіт? Це незрівнянне чудо!». Така висока оцінка її перших робіт видатним митцем стала поштовхом до подальшої творчості.
Постійним першоджерелом натхнення для Оксани Грицей було українське народне мистецтво, вишивка, ткацтво, різьба та інкрустація. В її творчості значне місце займає портрет, майстерно виконаний технікою художнього випалювання по дереву. Вона – автор великої кількості декоративних творів: альбомів, тарілок, касеток з портретами видатних постатей української культури, історії, а також своїх сучасників. Малюючи портрети, використовувала майже живописні нюанси, завершувала чи обрамлювала їх орнаментом. Поряд з випалюванням використовувала також різьбу та інкрустацію бісером і латунними цвяшками. Мисткиня досконало володіла технікою олійного живопису, рисунком, витонченим декором композиційної побудови, оздоблювальної орнаментики.
Художниця створила унікальну річ – комплект шахів зі столиками і стільцями в гуцульському стилі. Пішаки у неї постають рядом ялинок, король – гуцул, королева – гуцулка – у національному народному одязі. Ця робота неодноразово експонувалась на виставках у Львові і Києві, а в 1960 році була придбана музеєм Києво-Печерської лаври.
Безмежну скарбницю народної творчості Оксана Грицей передавала молодому поколінню. У 1960-1966 рр. вона працювала в Долинському районному Будинку піонерів керівником художніх та вишивальних гуртків. Вона не тільки вчила дітей малювати, різьбити, вишивати – насамперед вчила їх любити Україну, пишатися її історією та культурою, берегти і примножувати її духовну і культурну спадщину.
У 1970 році Оксана Грицей стала членом Національної спілки художників України, а в грудні 1980 року отримала почесне звання «Заслуженого майстра народної творчості України». Прийшло визнання таланту, її ім’я стало відомо на всю країну.
13 серпня 1988 року життя талановитої художниці обірвалось.
Творча спадщина Оксани Грицей зберігається в музеях Торонто, Києва, Канева, Львова, Івано-Франківська та в приватних збірках шанувальників мистецтва Куби, Канади, США, Польщі, Індії, Німеччини та інших країн. Частина творів зберігається в родинному музеї в м. Долині.
На будинку, де жила та працювала відома майстриня народної творчості, відкрито меморіальну дошку, яку створив син художниці – Степан Грицей. На честь Оксани Грицей названа вулиця в Долині.
Рішенням сесії Долинської міської ради від 13 липня 2015 року Оксані Грицей присвоєно звання Почесний громадянин м. Долини.
Перші професійні уроки рисунка Оксані дали відомі львівські художники Павло Ковжун та Михайло Осінчук, які у 1931 році на запрошення громади Долини розписували церкву Різдва Пресвятої Богородиці.
На початку 1930-х стала членом ОУН, підпала під польські репресії 1930-х років. 1937 рік провела в Золочівській тюрмі.
Від 1938 року жила у Львові, поступила у Львівську Академію мистецтв без екзаменів, була зарахована на основі пред’явлення власних художніх робіт. Високо оцінив талант Оксани Винник митрополит Андрей Шептицький і запропонував стипендію для продовження навчання в Італії, але війна обірвала мрії дівчини. Щоб уникнути більшовицького арешту, виїжджає до Кракова, де познайомилася з членами мистецького гуртка «Зарево», серед яких був і її майбутній чоловік, талановитий скульптор Михайло Черешньовський.
У Кракові Оксана працює і як художниця, і як підпільна політична діячка, виконуючи обов’язки спецкур’єра Проводу ОУН. За вказівкою Проводу Оксана і Михайло приїхали в Болехів, де під вивіскою мистецької майстерні різьблення проводили підпільну роботу серед молоді.
28 березня 1942 року Оксана та Михайло взяли шлюб у Болехівській церкві. У тяжкі воєнні роки німецької окупації вони поєднували творчу роботу, господарські обов’язки, активну підпільну діяльність. Подружжя Черешньовських вчили дітей з цілої околиці ремеслу столярства, різьби по дереву, малювання. У 1942 році в родині Черешньовських народився син Святослав, який у 1943 році помер
Навесні 1944 року подружжя змушене було виїхати на Лемківщину в родинні сторони Михайла Черешньовського. У червні в них народжується дочка Звенислава. Восени Михайла Черешньовського мобілізують до війська і доля назавжди розлучила молоде подружжя. Важкі фронтові умови, хвороба доньки змусили Оксану повернутись в рідну Долину і прожити тут все своє життя. Щоб прогодувати хворих маму і дочку, багато працює як художниця. Саме тоді з’явилася ідея щодо удосконалення техніки випалювання, яка здійснилася за підтримки близької людини – Юліана Грицея, з яким і поєднала свою долю у 1948 році. У 1949 році в родині народився син Степан, який згодом також став художником.
Юліан Грицей був високопрофесійним столяром. За проектами Оксани він робить перші столярні вироби (шкатулки, тарілки), а Оксана технікою випалювання їх декорує. Вона одна з перших на Прикарпатті застосувала нові інструменти – електрописаки. Поряд з випалюванням використовувала різьбу по дереву.
Творчість Оксани Грицей починається у 50-ті роки. З’являються у Львові на виставках дерев’яні шкатулки, оформлені технікою випалювання, з 1952 р.– серія портретів, зокрема Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Богдана Хмельницького. У 1953 році Оксана Грицей вступила у «Станіславське кооперативне товариство художників». Відтоді щороку свої роботи майстриня експонувала на обласних, республіканських виставках, почала отримувати перші солідні замовлення.
На виставці в Москві у 1954 році експонували роботу Оксани Грицей – портрет Лесі Українки. Тоді ж для Львівського музею Івана Франка вона виготовила три його портрети у різному віці.
У Києві на одній із республіканських виставок декоративно-прикладного мистецтва професор Київського художнього інституту, відомий художник-графік Василь Касіян, зупинившись перед роботами Оксани Грицей вигукнув: «Це диво, xто автор цих робіт? Це незрівнянне чудо!». Така висока оцінка її перших робіт видатним митцем стала поштовхом до подальшої творчості.
Постійним першоджерелом натхнення для Оксани Грицей було українське народне мистецтво, вишивка, ткацтво, різьба та інкрустація. В її творчості значне місце займає портрет, майстерно виконаний технікою художнього випалювання по дереву. Вона – автор великої кількості декоративних творів: альбомів, тарілок, касеток з портретами видатних постатей української культури, історії, а також своїх сучасників. Малюючи портрети, використовувала майже живописні нюанси, завершувала чи обрамлювала їх орнаментом. Поряд з випалюванням використовувала також різьбу та інкрустацію бісером і латунними цвяшками. Мисткиня досконало володіла технікою олійного живопису, рисунком, витонченим декором композиційної побудови, оздоблювальної орнаментики.
Художниця створила унікальну річ – комплект шахів зі столиками і стільцями в гуцульському стилі. Пішаки у неї постають рядом ялинок, король – гуцул, королева – гуцулка – у національному народному одязі. Ця робота неодноразово експонувалась на виставках у Львові і Києві, а в 1960 році була придбана музеєм Києво-Печерської лаври.
Безмежну скарбницю народної творчості Оксана Грицей передавала молодому поколінню. У 1960-1966 рр. вона працювала в Долинському районному Будинку піонерів керівником художніх та вишивальних гуртків. Вона не тільки вчила дітей малювати, різьбити, вишивати – насамперед вчила їх любити Україну, пишатися її історією та культурою, берегти і примножувати її духовну і культурну спадщину.
У 1970 році Оксана Грицей стала членом Національної спілки художників України, а в грудні 1980 року отримала почесне звання «Заслуженого майстра народної творчості України». Прийшло визнання таланту, її ім’я стало відомо на всю країну.
13 серпня 1988 року життя талановитої художниці обірвалось.
Творча спадщина Оксани Грицей зберігається в музеях Торонто, Києва, Канева, Львова, Івано-Франківська та в приватних збірках шанувальників мистецтва Куби, Канади, США, Польщі, Індії, Німеччини та інших країн. Частина творів зберігається в родинному музеї в м. Долині.
На будинку, де жила та працювала відома майстриня народної творчості, відкрито меморіальну дошку, яку створив син художниці – Степан Грицей. На честь Оксани Грицей названа вулиця в Долині.
Рішенням сесії Долинської міської ради від 13 липня 2015 року Оксані Грицей присвоєно звання Почесний громадянин м. Долини.
- Відзначення 100-річчя Оксани Грицей // Скрижалі пам’яті / авт. ідеї О. Федоришин. – Долина, 2016. – С. 54–57.
- Грицей (Винник) Оксана // Історія Долини : від давніших часів до наших днів. – Долина, 2015. – С. 34–342.
- Грицей Оксана // Морозюк В. Пом’яник – 3 / В. Морозюк. – Івано-Франківськ, 2006. –
С. 88. - Грицей Оксана // Ярич І. 1000-ліття в обличчях / Іван Ярич. – Івано-Франківськ, 2003. – С. 71–74.
- Грицей Оксана Йосипівна // Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2006. – Т. 6. – С. 481.
- Оксана Грицей. Заслужений майстер народної творчості України [Текст] : фотоальбом / авт.-упоряд. Грицей С. Ю. – Івано-Франківськ, 2006. – 94 с.
- Стахмич-Грицей М. Оксана Йосипівна Грицей / Мар’яна Стахмич-Грицей, Мар’яна Хабер-Дудар // З історії Долини : зб. іст.-краєзн. ст. – Долина, 2018. – Вип. VI. – С. 128–136.
- Васильович В. До 90-річчя Оксани Грицей / В. Васильович // Свіча. – 2005. – 27 квіт.
- Васильович В. Оксані Грицей присвячено / В. Васильович // Свіча. – 2005. – 23 черв.
- Гнатковська Т. Відомій долинській мисткині – 100! / Тетяна Гнатковська // Добра справа. – 2015. – 15 трав. – С. 7.
- Горак Р. Дивотворення / Роман Горак // Прикарпатська правда. – 1986. – 29 січ.
- Злагода В. Оксана Грицей – гордість Долинщини / В. Злагода // Свіча. – 2007. – 16 трав. – С. 3.
- Злагода В. Пошана в Долинській «Просвіті» / Віктор Злагода // Свіча. – 2015. – 29 трав. – С. 6.
- Коваль Г. Оксана Грицей : на перехресті епох та імперій / Галина Коваль // Свіча. – 2010. – 14 трав.
- Креховецька М. Оксана Грицей – «чарівниця» з Долини / М. Креховецька // Файна газета. – 2008. – 9 лип. – С. 6.
- Лазоришин І. «Стала жінці Україна долею» / Ігор Лазоришин // Галичина. – 2015. – 16 лип. – С. 11.
- Оксана Грицей – унікальний майстер художнього різьблення // Добра справа. – 2015. – 30 квіт. – С. 5.
- Олійник В. Пам’яті Оксани Грицей : [вірш] / Василь Олійник // Перевал. – 2016. – № 1/2. – С. 47–48.
- Стахмич-Грицей М. Краса, народжена з болю / М. Стахмич-Грицей // Перевал. –
2005. – №3. – С. 203–207. - Стахмич-Грицей М. Митець унікального жанру / М. Стахмич-Грицей // Свіча. – 2005. – 11 трав.; 18 трав.
- Стахмич-Грицей М. Народне – досконалість і краса / М. Стахмич-Грицей // Галичина. – 2005. – 17 трав. – С. 7.
- Стахмич-Грицей М. Сяйво душі Оксани Грицей / Мар’яна Стахмич-Грицей // Краєзнавець Прикарпаття. – 2016. – № 27. – С. 58–59.
Грицей Оксана Йосипівна – Вікіпедія
Музей Оксани Грицей, Долина
Стаття молодшого наукового співробітника НДВ «Музей Заповіту Т.Г. Шевченка» С.П. Пригонюк «Оксана Грицей – майстриня унікального жанру – художнього випалювання на дереві» на сайті Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»
Оксана Грицей (1915-1988) – Неперевершений портретист, митець унікального жанру
Вітаю! Чи не було в доробку Оксани Грицей роботи, присвяченої Маркіяну Шашкевичу? Якщо можете, то повідомте контакти Степана Грицея.