Вони живуть у нашій пам’яті!
Щорічно 23 травня українці відзначають День Героїв України. Цього дня Україна вшановує пам’ять всіх Героїв, які ще з сивої давнини відстоювали її незалежність та суверенітет і сьогодні продовжують вести невпинну боротьбу проти російської армії за нашу свободу. Це горде і водночас сумне свято – багато українських героїв віддали життя заради своєї країни. Але війна гуртувала українську націю, мобілізувавши весь її потенціал на відсіч ворогу. Вона торкнулася кожної української родини, стала частиною нашого життя. 
Саме Дню Героїв студія «Слово» присвятила літературну годину «Вони живуть у нашій пам’яті!», щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у російсько-українській війні.
Ці люди – наша свідомість, наша совість і честь. Вони віддали найдорожче – життя, і ми не можемо цим знехтувати.
Присутні переглянули відеопрезентацію «Герої, яких 
втратила Долинщина поіменно», та згадали про українських митців, які загинули від рук рашистів. Їх вже охрестили новим «розстріляним відродженням». Вони могли б створити ще безліч романів та повістей, пронизливих та щемких віршів, дитячих казок та оповідок. Але, як і сто років тому, російські окупанти вбивають цвіт нашої нації. Утім, щедрі плоди їх творчої праці ворогам не знищити, а кожен твір загиблого письменника та поета стає 
документальним свідченням про війну.
Нажаль, список героїв не повний, поки триває війна, ми не можемо знати точну кількість загиблих, назвати всіх поіменно або розповісти всі історії.
Зі сльозами на очах присутні слухали про воїна, поета, долинянина Олександра Гошилика. Переглянули відео його творів, які читали учні ліцею «Інтелект», де також навчався 
Сашко, та останнє інтерв’ю Олександра. На слова Олександра Гошилика Василь Андрусів, учитель Долинської школи естетичного виховання ім.М. Антоновича написав пісню, яка прозвучала у відеоряді Оксани Василевич.
Теплими спогадами про сина поділився Віктор Гошилик, секретар Долинської міської ради, батько Олександра. За його розповіддю чітко проступає гордість і, водночас, біль…
Звучали на заході вірші долинських поетес: Ольги Литвин, Орисі Надольської, Лілії 
Сідор, Люби Тимчій.
Ми щиро вдячні учителям Тетяні Сенчак та Оксані Сподар і учням ліцею «Інтелект», з вуст яких віршовані й прозові рядки звучали особливо щемко: ведучим заходу Єлизаветі Москальчук та Артему Живаєву, читцям Миколі Братішко і Данилові Ковальцю.
Віримо, що українське суспільство докладе максимум зусиль, щоб загиблі герої залишилися в нашій пам’яті не абстрактним образом або цифрою, а отримали належну шану. Щоб наша пам’ять про них була живою.
