Листи онукам
Моя печаль, багатство і турбота;
Є мрія в них
І скромна тут моя робота.
Чомусь так трапляється, що коли людина йде на заслужений відпочинок, вона починає писати мемуари чи спогади, або оповіді у вигляді листів… Саме такі, які написав наш краянин Ярослав Рибіцький. Лікар-хірург за фахом, він 45 років рятував 
життя людей, а тепер рятує людські душі.
20 липня чергове засідання клубу «Золота осінь» було присвячене роздумам над книгою пана Ярослава «Листи онукам». У цих листах не має обов’язкових повчань, настанов, заповітів. Це тільки інформація для роздумів нащадкам над нашим минулим як, зрештою, над майбутнім. Поспілкуватися з автором прийшли не тільки члени клубу та колеги, а й шанувальники літературного 
слова про рідний край.
Модератор зустрічі, президент клубу Світлана Швець, ознайомила присутніх із неординарною постаттю автора та запросила його до слова.
Серед гостей були й письменники: Василь Олійник, член НСПУ та НСЖУ, Ганна Медвідь і Мирослава Ільницька, автори ряду повістей, лікар Марія Іваночко, вчитель Ганна Федорів. В їхніх виступах звучали слова подяки за книгу і впевненість, що вона обов’язково знайде свого читача.
Родзинкою зустрічі стали 
авторські спогади про пережите, наболіле, вистраждане: «До кінця днів своїх я буду тішитись і мріяти, що кожний, хто ознайомиться з листами, які пропоную прийдешнім, знайде хоч незначну нотку, яка принесе користь у пізнанні людей нашого краю, подій, що передували народженню кожного українця, який проживає на тих самих теренах, що є нашим спільним краєм. Адже ми всі патріоти його. І ми в цьому єдині».
Слова вдячності Ярославу Рибіцькому були сказані не тільки за цікаву і таку потрібну в наш час книгу, але і за врятоване у свій час життя.
На завершення Людмила Фреїв подякувала автору за його працю і подарувала квіти та літературу наших краян.
