Чи обов’язково вакцинуватись від COVID-19, щоб продовжувати працювати?
Для читачів інформаційних матеріалів, підготовлених фахівцями Долинського бюро правової допомоги, надаємо чергові правові висновки, що випливають з діючих нормативних актів у спектрі трудових відносин.
Зокрема, виникла необхідність розібратись у питаннях, що стосуються примусової вакцинації працівників від COVID-19 та/або відсторонення невакцинованих від роботи.
Для цього слід звернутись до нормативних актів. Зокрема:
Дійсно, Наказом Міністерства охорони здоров’я (далі – МОЗ) від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням» було передбачено, що роботодавці мали підстави для видання відповідних розпорядчих актів (наказів, розпоряджень) щодо відсторонення від роботи невакцинованих від COVID-19 працівників.
Однак, слід звернути увагу на Наказ МОЗу від 25 лютого 2022 року № 380, який зупинив дію вище зазначеного наказу до завершення воєнного стану в Україні.
Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 року продовжено строк дії воєнного стану на 90 діб починаючи від 23.08.2022 року, тобто, до 21 листопада 2022 року. Існує висока ймовірність того, що воєнний стан може бути продовженим і надалі.
Враховуючи, що вищезгаданий наказ МОЗ № 2153 слугував підставою для видання відповідних розпорядчих актів (наказів, розпоряджень) роботодавців щодо відсторонення від роботи невакцинованих від COVID-19 працівників, вважаємо, що всі накази про відсторонення працівників у зв’язку з відмовою або ухиленням від вакцинації повинні бути визнані такими, що втратили чинність з дня набрання чинності (01.03.2022 р.) наказу МОЗ від 25 лютого 2022 року № 380. Відтак відсторонені особи допускаються до виконання завдань за посадою.
При цьому, виходячи з практики, не всі роботодавці скасували такі розпорядження чи накази, і виникає питання «Як працівнику поступати дальше?».
Наступними абзацами цієї статті ми зачепимо тему трудових відносин в умовах воєнного стану з урахуванням Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України (далі – КЗпПУ).
До прикладу, якщо роботодавець самостійно не бажає скасувати свої розпорядчі акти про відсторонення працівника від виконання трудових обов’язків…
В такому випадку працівник має право звернутись до суду з позовом про визнання такого наказу чи розпорядження не дійсними, якщо вони були видані після 01.03.2022 року.
А тепер «торкнемось за підводні камені», що стосуються строків оскарження таких наказів чи розпоряджень.
Статтею 233 КЗпПУ встановлено строк для звернення до суду щодо вирішення трудових спорів впродовж трьох місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Водночас, з урахуванням норм, запроваджених в умовах воєнного стану, та з урахуванням частини 1 «Прикінцевих положень» КЗпПУ під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Довідково:
Згідно з частиною 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України № 338-р від 25.03.2020 р. для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України встановлено режим надзвичайної ситуації до 31 грудня 2022 року. Тобто, на часі, карантин діє до вище вказаної дати.
Ця інформаційна добірка несе роз’яснювальний характер, що опирається на нормативні акти України, які діють на час її публікації і не містить шаблонного змісту. У випадках виникнення індивідуальної необхідності в консультації з висвітлених правових питань, пропонуємо звернутись до фахівців Долинського бюро безоплатної правової допомоги за адресою: м. Долина, вул. Богдана Хмельницького, 2А.