Чорнобиль в долі України
Чорнобиль… Слово це стало символом горя і страждань, покинутих домівок, розорених гнізд, здичавілих звірів.
А 30 років тому це було звичайне українське містечко, яких сотні в Україні. Весною 1986 року потопало воно у свіжій зелені, вишневому та яблуневому цвіті.
Ніщо не віщувало біди. Квітень завершував свою вахту в природі і мав передати її травню. Це була ніч з п’ятниці на суботу 26 квітня, перед Вербною неділею.
О першій годині двадцять три хвилини сорок секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву. Мирна 
щаслива весна перестала існувати для українського народу…
Дзвони Чорнобиля стукають в наші серця, змушують зупинитись і озирнутись у той страшний 1986-й…
Масштабність Чорнобильської трагедії породила гірку «вічну» тему нашої літератури. Події, пов’язані з цим днем, раз у раз знаходять своє висвітлення у художніх творах українських літераторів. 17 квітня в літературно-мистецькому залі бібліотеки відбувся день інформації «Чорнобиль – трагедія, подвиг, пам’ять». Ведучі заходу, бібліографи Любов 
Бобешко та Оксана Андрєєва, спробували за допомогою творів українських письменників перенестись уявою на 30 років назад.
На заході звучали уривки з творів Ю. Щербака «Чорнобиль», В. Яворівського «Марія з полином в кінці століття», І. Драча «Чорнобильська мадонна», Г. Ковтун «Я писатиму тобі щодня», В. Шовкошитного «Я бачив» та інших. До сліз зворушили присутніх спогади ліквідаторів Чорнобильської аварії, працівників ВАТ «Укрнафта», з книги пам’яті «Дзвони Чорнобиля».
Розповідь ведучих вдало 
доповнювала слайд-презентація, лунали пісні на слова Бориса Олійника, Богдана Стельмаха.
Своїми спогадами про ті трагічні дні поділилися члени клубу «Золота осінь» Світлана Швець та Дарія Процко.
Присутні мали змогу ознайомитись з виставкою-пам’яттю «Чорнобильська тема в творчості письменників», на якій представлені не тільки художні твори, а й мемуарна література, в якій автори прагнули перш за все відкрити причини катастрофи. Ілюстрації з фотоальбомів, присвячених Чорнобильській трагедії, по-своєму передають пережиту 
трагедію, змушують замислитися над уроками минувшини й сьогодення людства.
Проходять роки після аварії на ЧАЕС… А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов’язаних із скорботним часом ядерного апокаліпсиса. Чорнобильська біда надовго залишиться у нашій пам’яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям. Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам’яттю дочасно померлих від радіаційного смерчу.