Благослови, Берегине-Мати!..
Багато країн світу відзначають День Матері. Вперше офіційним святом цей день визнали у штаті Вірджинія (США) ще у 1910 році. У 1914 році, президент США Вудро Вільсон оголосив другу неділю травня національним святом на честь усіх американських матерів. Після завершення Першої світової війни День матері почали відзначати й у Європі.Слідом за США другу неділю травня оголосили святом 85 країн.
На українській землі День Матері відродили з ініціативи «Союзу українок» і однією з 
ініціаторок була наша краянка, яка на той час вчителювала у селі Тяпче – Ольга Дучимінська.
Свято Матері в Україні має триєдину сутність, саме в цей день ми вшановуємо Божу Матір – Діву Марію, неньку Україну та рідну Матусю.
Мама…У всі віки і всі часи вона підтримувала, надихала, творила. Чи мали б ми без матері нашу історію, наше минуле, нашу славу, нашу пісню?! І все це намагалися 
відтворити у своєму виступі учасники арт-студії «КнигоДрайв». Їхня літературно-музична композиція «Благослови, Берегине-Мати!..» стала справжньою осанною для матерів. Бібліотечні працівники (Надія Кушнірчук, Тетяна Савчин, Тетяна Скрип, Тетяна Кецмур, Ольга Гобела, Любов Чолій) відтворили багатогранні образи матерів у найважчі і найдушевніші часи. Адже ми можемо тільки уявляти, що переживала Діва Марія, дізнавшись про майбутнє материнство. Не просто сприйняти і те, як справлялися 
із важкою ношею матері часів Голодомору. Не легшою є і доля Матері сьогодення, яка чекає своїх дітей із війни… Та все ж учасники композиції показали, що Україна сильна, як сильна і жінка-мати! Попри всі біди вона підніметься з колін, щоб підтримати своє дитя.
Підсилили виступ бібліотекарів і молодші учасники арт-студії: Христина Гобела, Іванка Кирильчук та Марія Скрип. Особливі емоції присутніх викликали пісні у виконанні викладача Долинської дитячої музичної школи ім.М.Антоновича Віктора Холозінського.
Проходять роки. Мов лелеки у вирій, розлітаємось ми всі з теплого маминого гнізда. Тож нехай кожного з нас завжди супроводжують на життєвих дорогах лебеді материнства, повертаючи до рідної світлиці, і нехай завжди нас там чекає мама. Ми знову і знову вітаємо тих, хто є центром світу, берегинями роду – наших Матерів і закликаємо:
«Спіши до неї крізь літа,
Шануй, люби, не дай тужити,
Бо лиш вона – і рідна, і свята –
З тобою вічно буде жити».
