09.12.2022
Андрій Бандера – повстанець у рясі
11 грудня ц.р. виповнюється 140 років від дня народження священника УГКЦ, капелана УГА, громадсько-політичного діяча Андрія Бандери. З цієї нагоди у секторі краєзнавства і національного відродження бібліотеки організована книжкова виставка-пам’ять «Андрій Бандера – повстанець у рясі».
Андрій Бандера народився у передмісті Стрия, яке називали Ланами Долішніми, в сім’ї міщан-рільників. За прикладом батька присвятив себе служінню Церкві. Він не був звичайним священником, а й також тим, хто провадив активну громадсько-політичну працю. У кожному селі, де він служив парохом (Старий Угринів, Воля Задеревацька, Тростянець, Слобода Долинська), односельчани згадують про нього як про правдивого душпастиря, жертовну, щиру людину.
Рано овдовівши, Андрій Бандера виховав сам сімох дітей справжніми патріотами, дав їм добру освіту. Дорогу ціну заплатила родина за любов до України. Його сини: Степан, Василь, Олександр і Богдан загинули в боротьбі проти комуністів і фашистів, а доньки: Оксана, Володимира й Марта багато років провели у сталінських таборах. Активний учасник становлення ЗУНР, згодом капелан УГА, діяч низки громадських організацій, Андрій Бандера потрапив у поле зору радянських органів.
Тростянецький престол з березня 1935 р. по 22 травня 1941 р. був останньою парохією душпастирського служіння о. Андрія Бандери. Тут він збирався довіковувати з доньками Мартою-Марією та Оксаною. Підпільники ОУН на прохання С. Бандери декілька разів переконували о. Андрія покинути Батьківщину і переправитися до Німеччини, але священник заявив: «Я від втечі з Краю відмовляюся, нарід залишити не можу…»
23 травня 1941 р. отця Андрія та його двох доньок заарештували за нібито переховування члена ОУН. Він був арештантом під номером 61112, такою уже була кількість жертв московських окупантів на Прикарпатті за неповних 2 роки радянської влади. Справжня причина арешту – діяльність його сина Степана, Провідника ОУН. 10 липня 1941 р. отця Андрія Бандеру розстріляли у Києві. Перед стратою він відверто заявив: «За своїм переконанням я є українським націоналістом, але не шовіністом. Єдино правильним державним ладом українців вважаю єдину соборну і незалежну Україну».
Так мужньо пройшов по життю і загинув цей великий «революціонер у рясі». Його могила невідома, ймовірно у Биківні. Тільки в 1992 р. священника посмертно реабілітовано, а його ім’я занесено до списку мучеників за віру, щодо яких УГКЦ розпочала беатифікаційний процес. Жителі с. Тростянець на Долинщині свято бережуть пам’ять про свого пароха. У січні 2009 р. вони створили кімнату-музей родини Бандерів, а в липні 2021 р. – відкрили на фасаді храму святого Миколая меморіальну дошку священнику, приурочену до 80-річчя його розстрілу. 17 серпня 2021 р. Долинська міська рада присвоїла о. Андрію Михайловичу Бандері звання «Почесний громадянин міста Долина».
Книжкова виставка, серед книг та публікацій якої читачі знайдуть багато цікавої, пізнавальної інформації, діятиме у бібліотеці з 9 по 31 грудня ц.р.
Андрій Бандера народився у передмісті Стрия, яке називали Ланами Долішніми, в сім’ї міщан-рільників. За прикладом батька присвятив себе служінню Церкві. Він не був звичайним священником, а й також тим, хто провадив активну громадсько-політичну працю. У кожному селі, де він служив парохом (Старий Угринів, Воля Задеревацька, Тростянець, Слобода Долинська), односельчани згадують про нього як про правдивого душпастиря, жертовну, щиру людину.
Рано овдовівши, Андрій Бандера виховав сам сімох дітей справжніми патріотами, дав їм добру освіту. Дорогу ціну заплатила родина за любов до України. Його сини: Степан, Василь, Олександр і Богдан загинули в боротьбі проти комуністів і фашистів, а доньки: Оксана, Володимира й Марта багато років провели у сталінських таборах. Активний учасник становлення ЗУНР, згодом капелан УГА, діяч низки громадських організацій, Андрій Бандера потрапив у поле зору радянських органів.
Тростянецький престол з березня 1935 р. по 22 травня 1941 р. був останньою парохією душпастирського служіння о. Андрія Бандери. Тут він збирався довіковувати з доньками Мартою-Марією та Оксаною. Підпільники ОУН на прохання С. Бандери декілька разів переконували о. Андрія покинути Батьківщину і переправитися до Німеччини, але священник заявив: «Я від втечі з Краю відмовляюся, нарід залишити не можу…»
23 травня 1941 р. отця Андрія та його двох доньок заарештували за нібито переховування члена ОУН. Він був арештантом під номером 61112, такою уже була кількість жертв московських окупантів на Прикарпатті за неповних 2 роки радянської влади. Справжня причина арешту – діяльність його сина Степана, Провідника ОУН. 10 липня 1941 р. отця Андрія Бандеру розстріляли у Києві. Перед стратою він відверто заявив: «За своїм переконанням я є українським націоналістом, але не шовіністом. Єдино правильним державним ладом українців вважаю єдину соборну і незалежну Україну».
Так мужньо пройшов по життю і загинув цей великий «революціонер у рясі». Його могила невідома, ймовірно у Биківні. Тільки в 1992 р. священника посмертно реабілітовано, а його ім’я занесено до списку мучеників за віру, щодо яких УГКЦ розпочала беатифікаційний процес. Жителі с. Тростянець на Долинщині свято бережуть пам’ять про свого пароха. У січні 2009 р. вони створили кімнату-музей родини Бандерів, а в липні 2021 р. – відкрили на фасаді храму святого Миколая меморіальну дошку священнику, приурочену до 80-річчя його розстрілу. 17 серпня 2021 р. Долинська міська рада присвоїла о. Андрію Михайловичу Бандері звання «Почесний громадянин міста Долина».
Книжкова виставка, серед книг та публікацій якої читачі знайдуть багато цікавої, пізнавальної інформації, діятиме у бібліотеці з 9 по 31 грудня ц.р.