Зоря Костянтини Малицької
В українській літературі важко знайти письменника, про життя і творчу діяльність якого ми мали б повну достовірну інформацію. Бо віками обкрадалася пам’ять народу. Але його святе право знати всю правду про себе, про власне минуле й минуле своїх світочів і сподвижників.
Чайка Дністрова, Віра Лебедова. Так підписувала свої вірші та оповідання Костянтина Іванівна Малицька — поетеса, прозаїк, драматург, перекладач, бібліограф, редактор, народна вчителька і велика патріотка свого часу, дитинство якої минуло в мальовничому селі Кропивнику, що на Калущині.
30 травня 2017 р. виповнилося 140 років від дня її народження. 
В секторі краєзнавства до цієї визначної дати експонується виставка-персоналія «Костянтина Малицька: трудівниця освітньої ниви». Усе своє доросле життя вона присвятила активній культурно-просвітницькій діяльності, її енергії можна було позаздрити. Завжди встигала приділяти увагу й організації жіночих громад у Чернівцях і Львові, і перекладацькій роботі. Її вірші надихали молодь ставати до лав Українських січових стрільців.
Проте найбільш знаний вірш К. Малицької «Чом, чом, чом, земле моя», який став справді народним. 1904 року композитор Денис Січинський написав до нього музику, і пісня стала широковідомою, улюбленою для багатьох поколінь українців.
Відкриваймо для себе Костянтину Малицьку – людину могутнього творчого таланту, чиї думи, дії і помисли донині не перестають вражати своєю сміливістю, незвичайністю та одержимістю, і ми зрозуміємо, чому Україна приречена на вічне життя – і на вічну боротьбу.