Землі моєї скорботні роки…
День жалю… День скорботи, печалі
Запалив нашу пам’ять. Свічки –
Це ті душі – листочки опалі,
Хто став тінню в голодні роки…
Наталя Погребняк «Свічка-пам’ять»
Проходить час і, здається, він повинен був залікувати рани. Але ці рани на серці України кровоточать і сьогодні, не даючи забути одну з найтрагічніших сторінок історії нашої Батьківщини – жахливі роки Голодомору, що й донині ятрять душу кожного свідомого громадянина. Голодомори, що прокотилися трьома потужними хвилями по колись благодатних і родючих українських землях, забрали мільйони життів українців, стали масштабною національною трагедією.
Наймасштабнішим був голод 1932-1933 років – саме його нині називають геноцидом українського народу, здійсненим сталінським режимом. Статистика свідчить, що понад десять мільйонів людей забрала з життя голодна смерть,а близько 18 млн. українських селян зазнали фізичних та соціально-психічних ушкоджень внаслідок системного голодування, хронічних хвороб, епідемії тифу, малярії, втрати рідних. Головне лихоліття найбільше вразило дітей. Третина всіх померлих від голоду – діти. Спланований геноцид знищував цілі села, які помирали в страшних муках. За даними істориків, навесні
1933 року в Україні помирало 20 людей щохвилини, 1 000 людей щогодини і майже
25 000 людей щодня…
Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України. Останньої суботи листопада ми згадуємо тих, хто став жертвою тодішнього режиму і прийняв мученицьку смерть.
У залі абонементу, напередодні Дня пам’яті жертв Голодоморів, експонується виставка-пам’ять «Злочин без строку давності», де представлені документи, фотографії та публікації, в яких міститься інформація про страшні роки голодомору в Україні, спогади свідків тих трагічних подій. Також тут представлені художні твори, присвячені темі голодоморів в Україні: «Жовтий князь» В. Барки, «Марія» У. Самчука, «Чорна дошка» Н. Доляк, «Розколоте небо» С.Талан, «Вік червоних мурах» Т. П’янкової та інші видання. Ці книги бентежать душу, наповнюють серця пекучим болем, адже в них показана жахлива картина голодомору, велика трагедія українських родин.
Пам’ять про Голодомор стала невід’ємною частиною національної пам’яті українського народу. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після страшних років голоду. Вона завжди буде об’єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією. І нехай подібна біда на нашій землі ніколи не повториться знову! Хай кожен з нас запалить свічку пам’яті в знак вшанування невинно замученого голодом українського народу.
Тільки пам’ятаючи минуле, ми можемо творити сьогодення і мріяти про майбутнє.