Поезія – це рух душі
Завдяки весні, що пробирається крізь сніг, душі так хочеться літати, бо мороз не обпікає крил. У світ виходить Муза поезії для того, щоб приголубити помічених долею. Саме для них заснувало ЮНЕСКО ще в 1999 році День поезії. Вже наступного 2000 року свято пройшло у Парижі. В Україні почали святкувати із 2004 року. Ключовим є те, що вірші підтримують зникаючі мови і поетичні рухи.
Але чи хто-небудь з нас задумувався над тим, звідки в душі людини народжуються вірші? І від чого з’являється такий дар, коли звичайне слово перетворюється на дивовижне? Поетичний талант, безперечно, дається з височини 
блакитного неба. Коли чуємо поетичну мову, сильніше починає битися серце, а ми приходимо до розуміння, що все у житті починається з чогось: річечка із струмочка, дерево із коріння, так і поезія починається із вірша.
Т. Шевченко і Леся Українка, І. Франко і Л. Костенко, В. Стус… – ці імена входять в наше життя з дитинства і залишаться з нами до кінця. А читаючи вірші, наче читаєш сповідь поета… чи знайомишся із якимось незабутнім епізодом з його життя. Переконатись в цьому мали змогу літстудійці на поетичному зорепаді «Поезія – це рух душі», який відбувся 25 березня. Присутні говорили не лише про Музу поезії, а й про її улюбленців, котрі із нею пов’язали життя. Учасники почули цікаві факти про поезію, історію народження вірша і про першу поетесу Енхедуанну, переглянувши презентацію. Із їхніх вуст звучали улюблені вірші відомих поетів, а також власні, з якими можна ознайомитись на нашому блозі «Слово молодих».
І нехай у когось – це перші спроби, проте, написані серцем, від душі. Кожен знайшов у цьому щось своє, близьке і зрозуміле. Всім було затишно, комфортно і цікаво, а найголовніше, що ніхто не залишився байдужим.
Разом прийшли до думки, що лише наодинці із поезією можна радіти і сумувати, плакати і сміятися, відчути піднесеність і музику, струни якої бринітимуть вічно. А та людина, котра закохана у поезію чи сама її творить, є духовно вищою і красивішою.