Ольга Стрілець: знана і незнана
Поетеса і педагогиня Ольга Стрілець, столітній ювілей якої ми відзначаємо цьогоріч, не була уродженкою нашого краю, але поріднилася з ним і по праву вважається прикарпатською поетесою.
Стрілець (Стрєльцова) Ольга Олександрівна народилася 2 січня 1923 р. в с. Жовтневе Вовчанського району Харківської області в родині бідних, але освічених батьків. На формування світогляду дівчини впливали її бабуся і дідусь. Вона прожила коротке, але гідне життя, долаючи труднощі. Так судилося…
Після закінчення школи працювала літературним співробітником у редакції районної газети. Пройшла дорогами війни, на яку пішла добровільно, отримала поранення. Завжди була впевнена, що «людина тільки тоді людина, коли вона діє, коли чогось прагне». Ольга Стрілець була щедро наділена талантами: абсолютний музичний слух, сильний голос, ідеальне відчуття ритму. Вона закінчила Харківський педінститут та аспірантуру. З 1951 року її доля пов’язана зі Станіславом. Тут вчителювала, тут народилася дочка Лариса, тут друкувалися її перші вірші, журналістські замальовки, злетіла до сердець людей і стала народною пісня «У милого очі сині», музику до якої написав Д. Циганков. Перші літературні спроби були про війну, якою вона продовжувала жити, інтимна лірика. Мова творчості – українська. По сьогоднішній день на Прикарпатті українську мову Ольги Стрілець згадують майже як еталонну. Вона була просто українкою тоді, коли це було не престижно. Кандидат філологічних наук, з 1962 р. – викладачка Івано-Франківського педінституту. Її вихованцями були Степан Пушик, Володимир Качкан, Ярослав Дорошенко та інші, які шанували її за життя. Будучи членом спілки письменників з 1964 р., Ольга Стрілець у 1971 р. разом з 10 однодумцями стояла біля 
витоків створення обласної організації спілки. Вона була душею колективу, докладала чимало зусиль задля підтримки переслідуваних радянською владою П. Хоткевич та О. Дучимінської. Більшість творів письменниці вийшли друком ще за її життя: поетичні збірки «Дороги», «Мої», «Ломикамінь», «Громовиця», «Спасибі, люди!» (проза). Посмертну збірку вибраних віршів і фронтовий щоденник під назвою «Обпалена троянда», яка побачила світ у 1990 р., упорядкував і підготував до друку письменник, лауреат Національної премії ім. Т.Г. Шевченка С. Пушик. Посмертно вийшла і збірка «Їхав автобус». Окреме місце в літературній спадщині поетеси посідає поема про Григорія Сковороду, надрукована у збірці «Дитячий карнавал». Свого часу С. Пушик писав про те, що ім’я О. Стрілець незаслужено випало з когорти шестидесятників. «Ми й досі не поцінували належно творчість і подвиг цієї людини. Настав час видати найкраще з її творчого доробку окремим томом», вважав письменник. І справді, великий слід залишила по собі ця людина, життя якої обірвалося на 52 році, 11 березня 1974 року, після 10 років хвороби і втрати працездатності. На могилі О. Стрілець викарбувані слова з її вірша: «Є благородство й відданість хвилин, є благородство цілого життя».
Літературним портретом «Ольга Стрілець: знана і незнана», присвяченим 100-річчю від дня народження письменниці, бібліотека започатковує серію літературно-мистецьких портретів під назвою «Світіння слова у безмежжі часу».
Більше про Ольгу Стрілець читачі можуть дізнатися з книг та публікацій, які є у фонді Долинської центральної публічної бібліотеки.