Крізь роки і печалі
Промайнув День Святого Валентина, свято, на яке ми чекаємо і любимо. Вже всім давно відомо, що все прекрасне на Землі створене з любові до коханих. Тому ні в чому так радісно і світло не відбивається душа людини, як у любовних стосунках. А історія кохання кожної людини – це точне відбиття з історії її ставлення до світу взагалі. Той, хто любить, не тільки вимагає, а й віддає, не тільки прагне насолоди, а й готовий до найвищих учинків самозречення.
На підтвердження цьому, 
в літературній студії «Слово» відбулася літературно-музична композиція по епістолярній спадщині українських і зарубіжних письменників «Крізь роки і печалі». Свято готували студійці для своїх ровесників та друзів. Формою розповіді обрали листування, від якого людство почало останнім часом відмовлятися. Хоча, напевно, не було жодної людини, яка б не любила отримувати листи. 
Але, здається, цей прекрасний епістолярний жанр відійшов у минуле. Телебачення, радіо, преса, телефон, комп’ютер жбурнули людину у світ різноманітної інформаційної заклопотаності, звільнивши від потреби письмових повідомлень і роздумів. Та творчі діти спраглі повернутися до листування, як чудового джерела натхнення і зближення, яке об’єднує серця, погляди і думки, мрії та сподівання.
Привертала увагу присутніх виставка «Ці книги про кохання» із творами українських та зарубіжних письменників. А поряд портрети українських письменників-класиків, які охоче писали листи, закохувались і народжували літературні шедеври.
Ведучі заходу розповідали про тих людей, котрі знають ціну коханню, а читці душевно зачитували їхнє листування. Окрім цього, звучали поетичні рядки про це високе почуття. Свято доповнювали пісні учасниці літературної студії Іванни 
Шершень у авторському виконанні. Романтичної атмосфери додавали атрибути із сердечок, листів, привітальних карток, а також імпровізований серце-стіл, за яким сиділи учасники заходу.
Напередодні свята відбувся майстер-клас з виготовлення сувенірних сердечок, які
згодом отримали у подарунок всі присутні у залі.
Ми сподіваємося, що письмове спілкування все-таки має майбутнє. Та віримо у те, що романтичне листування письменників не залишило байдужим жодного із присутніх, а таїна і святість перших письмових освідчень, ласкавих та ніжних звертань стане чудовою можливістю для подальшої творчості студійців.
