Філософ нашого часу
Тарас Прохасько — сучасний український письменник і один з представників Станіславського феномену. Брат перекладача Юрія Прохаська, племінник Ірини Вільде. Народився 16 травня 1968 року в Івано-Франківську, де живе й нині.
Перші свідомі роки життя провів у містечку Делятин, де починається Гуцульщина. У школі не читав радянських українських письменників, а тільки після армії прочитав вірші Василя Стуса та почав писати і сам.
Хоча взагалі за освітою він не мав нічого спільного з літературою, адже Прохасько мав би стати ботаніком, бо закінчив біологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка.
Тарас Прохасько не одразу став письменником. Після ботанічної освіти він чим тільки не займався: працював в Івано-Франківському інституті карпатського лісівництва, був вчителем, барменом, радіоведучим, журналістом. У 1992-1994 роках був співредактором культового журналу «Четвер», творцем якого був Юрій Іздрик, писав до львівських газет «Експрес» і «Поступ», нині веде авторську колонку в тижневику «Галицький кореспондент».
Першою книжкою Прохаська стала збірка «Інші дні Анни» — вона вийшла в 1998 році у видавництві «Смолоскип», лауреатом літературного конкурсу якого письменник став за рік до цього. Ця збірка оповідань (які можна читати як один текст) закладає основи майбутнього письма Прохаська.
На даний час він є автором близько десяти «дорослих» книжок. Найвідоміші з яких – “Лексикон таємних знань”, “Порт Франківськ”, “БотакЄ”, “непрОсті”, “Спалене літо”, «FM Галичина», «З цього можна зробити кілька оповідань» та інші. Книжка «Хто зробить сніг», написана у співавторстві з Мар’яною Прохасько, – стала подією року й отримала відзнаку «Дитяча Книга року BBC-2013» та «ЛітАкцент року».
Головним твором Прохаська є роман «НепрОсті», який вийшов в 2002 році. Це така собі «альтернативна» історія (чи міфологія, за словами самого автора) Карпат у першій половині XX століття. Цей роман входить до 100 найкращих українських літературних творів (за версією Українського ПЕН-клубу). І також він увійшов до збірки «ботакЄ», яка стала книгою року у 2011 році.
Прохаська вважають одним з найкращих українських есеїстів: він має дві найпрестижніші премії, які тільки можна отримати за есеїстику — премія імені Юрія Шевельова за книгу «Одної і тої самої» в 2013-му і Шевченківська премія за збірку есеїв «Так, але…» у 2020-му.
А ще він, у порівнянні з усіма українськими письменниками доби незалежності, неперевершено працює саме з магічним реалізмом — у цьому напрямі ніхто не написав нічого кращого за «НепрОстих».
Більше про прикарпатського письменника можна дізнатися, переглянувши документальний фільм, який вийшов у 2020 році від режисерки Ганни Фесун.
До вашої уваги виставка – ювілей «Філософ нашого часу» (55 років від дня народження Тараса Прохаська), яка діє у секторі краєзнавства нашої бібліотеки.
Тож прийміть, Тарасе Богдановичу, щирі вітання з нагоди уродин! Здоров’я Вам, творчої наснаги, нових здобутків! З роси й води на многії літа!