Душа його пісень жива
Цього року Володимирові Івасюку виповнилося б 70. Та, на превеликий жаль, його земне життя обірвали сорок років тому, весною 1979-го. Молодим і вродливим він покинув рідних, друзів, Україну. Та залишились його пісні, які проникають у саме серце, і, мов чарівний камертон, відгукується на них наша душа.
Світлій пам’яті українського композитора і поета Володимира Івасюка, який мав рідкісний дар пробуджувати в серцях слухачів відчуття краси й любові до батьківської землі та рідної мови, була 
присвячена літературно-музична година “Душа його пісень жива”, що пройшла 17 березня за участі членів клубу «Золота осінь».
«Червона рута», «Водограй», «Я піду в далекі гори»…– пісні, від яких у серці щем. Твори Володимира Івасюка звучать так, ніби вони написані сьогодні: з драматичною глибиною, дивовижною мелодійністю і енергетичною потугою. На заході прозвучали записи пісень, деякі з них у 
виконанні автора, які були знайдені серед музичних ресурсів Інтернету. Із великим задоволенням присутні підспівували улюблені пісні, а
дехто – навіть зі сльозами на очах. Ведучі Ірина Кульчицька та Валентина Любенко розповіли про життєвий та творчий шлях композитора. Їх розповідь доповнювали фрагменти з документального фільму «Володимир Івасюк. Щоб народитися знову». Також прозвучали вірші Л.Тернівської, В.Квітневого, В.Вознюка, присвячені композитору; фрагмент із книги В.Нагірняка «Орфей Собору Нації» у виконанні Ганни Юсип.
Заряджені емоціями, які панували на заході, присутні обмінювалися спогадами. Це були спогади про похорон Володимира Івасюка і про першу данину пам’яті та пошани майстру пісні в Долині у 1993 році з вуст Людмили Фреїв, Олени Довганич та Надії Чикети.
Володимир Івасюк… Він належить до тих небагатьох, безмежно обдарованих Богом, особистостей, присутність яких в українській культурі не вимірюється і не обмежується їхнім життям чи смертю. Вона безкінечна, як вічна українська пісня!