Батуринська трагедія: злочин часу
Варварське знищення 2 листопада 1708 року військами генерала Олександра Меншикова міста Батурина, якому випала доля впродовж майже півстоліття бути Гетьманською столицею і яке не скорилося волі Петра І, – одна з найтрагічніших сторінок нашої історії.
Останні години життя більшості захисників та мешканців Батурина проходили у героїчному спротиві ворогові. Але страшна січа позбавила життя всіх – від старих до малих. Їх кололи, різали, розпинали, закопували живцем… 14 тисяч людей полягло того дня. Земля гетьманів Лівобережної України потонула в крові… Ім’я Івана Мазепи було піддане анафемі та затавроване печаттю зрадника. Так розплатилася Україна за своє прагнення до волі. Батурин став пусткою. Йому знадобилися цілих три століття, аби відродитися і по праву повернути собі славу Гетьманської столиці, забутої колиски української незалежності.
Саме пам’яті героїв Батурина, що не скорилися північним загарбникам і лише ціною зради знайшли свою мученицьку смерть, присвячена викладка літератури «Батуринська трагедія: злочин часу», яка організована в залі абонементу. Матеріали, представлені на викладці, допоможуть більше дізнатися про героїчну оборону та загибель Гетьманської столиці, глибше і детальніше ознайомитися з життям і діяльністю Івана Мазепи, який від самого початку свого правління поставив собі за мету добитися більшої незалежності й самостійності України.
Батуринська трагедія 1708 року є подією національного і міжнародного масштабу – військовий злочин Московської держави проти людяності, злочин проти цивільного населення. І хоч як прикро, але ця трагедія нагадує, що російський агресор за останні сторіччя анітрохи не змінився. То ж пам’ятаймо про це!