Барвиста Україна
Всесвітній день вишиванки відзначається у 60 країнах світу у третій четвер травня. Сьогодні вишиванка – це незмінний та завжди сучасний символ України, найважливіша річ для кожного українця, найдорожчий предмет в родині. Допоки таємниці майстерності української вишивки з покоління в покоління матері передають своїм донькам – доти житиме Україна! У нашій вишитій сорочці радість і журба, надія та сила, які віддавна супроводжують кожного українця. У Всесвітній день вишиванки мали б проходити помпезні флешмоби та акції, покази мод, концерти, ходи, виставки, ярмарки. Та сьогодні в нашій країні війна на військовому, інформаційному й культурному фронтах. Проте українці, одягаючи вишиванку, розуміють, що вона є сучасною зброєю проти ворога, як символ української нескореності і свободи. Ще вишиванка є оберегом, який пройшов крізь віки й нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до Батьківщини. Святинею, місточком між поколіннями, бо символізує родинну пам’ять, вірність та любов у сім’ї.
Цей день, любові до символічного одягу, став приводом, щоб зустрітись на літературній студії «Слово» її учасникам, які усвідомлено носять вишиту сорочку, розуміючи її глибоке значення. Студійці говорили про історію свята, про роль вишитої сорочки в сучасній боротьбі. Обізнані жінки розповіли про прадавню частину гардеробу нашого народу, що передавалась нащадкам та служила оберегом для його власника. Згадали про те, чому в минулому вишиванка була підставою для цькування, як вона рятувала в голодомор, чому її закопували в землю. Про закодоване щастя, долю, життя та волю в орнаменті вишиванок.
Вдягнувши наш національний одяг, ми вкотре доводимо, що любов до України живе у наших серцях. Допоки українські жінки вишиватимуть сорочки, вкладаючи в них свою душу, а українські воїни одягатимуть їх — Україна непереможна! Натхненний розповідями про вишиванку, учасник студії о.Василь Бурій написав вірш «Вишиванка у житті» в ході самого засідання студії, та зачитав вголос. Звучали вірші і інших талановитих учасників.
