Меню


Наша адреса

м. Долина Ів.-Франківської обл.,
пр. Незалежності, 19А,
тел. (03477) 2-81-36,
e-mail: library_dol@yahoo.com


Чекаємо вас

понеділок – п’ятниця
з 10.00 до 18.00 год.
вихідний – субота
неділя – з 10.00 до 17.00
останній четвер місяця –
санітарний день


Офіційна інформація


Інтернет-ресурси Долинщини

Долинська міська рада - офіційний сайт Центр надання адміністративних послуг Долинської міської ради
Відділ інвестицій і туризму Долинської міської ради Краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів
Василіянський монастир на Ясній Горі в Гошеві Карпатський трамвай. Найкращий відпочинок в Карпатах


Відвідування



Актуально

     
Видатні особистості Долинщини Пам'ятаймо всіх поіменно
(герої Долинщини: 2014-…)

Знаменні дати 2024 року
Нові краєзнавчі видання
Наші видання:
 





Архів публікацій


Головна » Новини » Поетка вогняних меж
12.07.2021

Поетка вогняних меж

«Не треба слів! Хай буде тільки діло!Його роби – спокійний і суворий,
Не плутай душу у горіння тіла,
Сховай свій біль.
Зломи раптовий порив».

Так писала українська поетеса, публіцистка, літературний критик, діячка ОУН Олена Теліга у вірші «Сучасникам».

Поетка пройшла шлях від російського середовища та культури до українського націоналізму  і залишилася непохитною в переконаннях. Її творчість органічно вписується в контекст світової літератури ХХ століття.

Олену Телігу називають найбільш значущою жінкою в українській літературі після Лесі Українки. Цих двох жінок і великих українок ріднить, насправді, дуже багато спільних рис характеру. Вони не тільки обидві майстерно володіли словом, перетворюючи його на зброю, а й вирізнялися чіткою громадською позицією, на диво сильним духом і величезним бажанням здобути кращу долю для України.

11 липня в літературній студії «Слово»  відбувся літературний калейдоскоп «Поетка вогняних меж», з нагоди дня народження Олени Теліги, якій 21 липня минає 115 років.

На заході учасники студії дізнались чому ім’я поетеси-патріотки виринуло із забуття лише через 50 років після загибелі у Бабиному Яру, про те, що на сьогодні є в Києві пам’ятний хрест та вулиця, названа її іменем. Почули про всеукраїнське жіноче товариство імені О.Теліги, яке заснувало на її честь Міжнародну літературно-мистецьку премію.

Змалечку Олену вабила природа мiста, його сади та парки. Цвiтiння дерев зачаровувало дівчину i, можливо, саме природа пробудила у неї поетичну уяву. Тому студійці захоплено читали і переосмислювали такі її вірші, як: «Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом», «Літо», «Неповторне свято», «Радість», «Вечірня пісня»,  багаті калейдоскопом пейзажних малюнків.

А після прочитання чаруючих поетичних рядків:

«Топчуть ноги радісно і струнко

Сонні трави на вузькій межі…»

учасники заходу, «вклоняючись просторам», в затінку дерев читали свої вірші.

Поділіться своєю думкою

(обов`язково)

(обов`язково)