Свічадо Свічі
Роки дитинства, юності, любов до батька-матері, до рідної землі – ось лейтмотив віршів Івана Телеги. Вражає щирість почуттів автора, його неспокій за кращу долю людей.
За структурною побудовою збірка є новаторською у тому, що автор використав новий образ – галерею різних дзеркальних поверхонь, яка відкривається дзеркалом «Дзеркало болю» (розділ перший), перетікає у люстерко «Люстерко весни» (розділ другий), від нього – у трильяж «Родинний трильяж» (розділ третій), а надалі у вітраж «Вітраж кохання» (розділ четвертий). Всі чотири розділи поетичної книжки становлять цілісну картину, через яку несе свої гірські прозорі води Свіча. У мікроскопі поета ця ріка – початок і кінець українського макрокосмосу: вона невіддільна від маленької крапки на Землі, яка називається Підбереж, ця маленька батьківщина автора, і водночас все, що видно у дзеркалах свічанських вод.
Книга ілюстрована картинами автора.