Меню


Наша адреса

м. Долина Ів.-Франківської обл.,
пр. Незалежності, 19А,
тел. (03477) 2-81-36,
e-mail: library_dol@yahoo.com


Чекаємо вас

понеділок – п’ятниця
з 10.00 до 18.00 год.
вихідний – субота
неділя – з 10.00 до 17.00
останній четвер місяця –
санітарний день


Офіційна інформація


Інтернет-ресурси Долинщини

Долинська районна рада Долинська міська рада - офіційний сайт Краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів Все про бойків
Благодійний фонд громади м. Долина Карпатський трамвай. Найкращий відпочинок в Карпатах
ДУБРОВА. Сайт маленького села на Прикарпатті


Відвідування



Актуально

  
Видатні особистості Долинщини Знаменні дати 2017 року
Нові краєзнавчі видання
Наші видання:
 




Останні коментарі


Архів публікацій


Головна » Віртуальні виставки » Голос любові і туги

Голос любові і туги

(до 110 річчя від дня народження оперного співака Василя Тисяка)

Шановні користувачі! Пропонуємо вам ознайомитись з віртуальною виставкою, яка присвячена нашому славетному земляку Василю Тисяку з давнього Велдіжа (теперішнього Шевченкового) Долинського району – оперному співаку зі світовим іменем.

«З блаженної когорти Василів,
Із древнього натрудженого роду,
Як Господа святого нагороду,
Підносив аж до сонця він свій спів»
Василь Олійник
Література про життя і творчість
Життя в світлинах
Інтернет-ресурси


Благодатна бойківська земля народила багатьох знаних людей. 110 років тому вона явила світові великого співака, чий лірико-драматичний тенор зворушував серця мільйонів шанувальників опери. Василь Тисяк співав десятьма мовами, виступав у всіх найкращих оперних театрах світу: Львів, Варшава, Прага, Відень, Мілан, Париж… Своїм оксамитовим голосом співак чарував людей на сценах Німеччини, Франції, Іспанії, Канади, Америки… Зіграв 14 головних ролей у понад 50 відомих світових операх.
А все почалося з того, що Василь Тисяк з дитинства полюбив українську пісню, до цієї любові додався й Богом даний непересічний голос. Народився Василь Тисяк 27 жовтня 1900 р. в сім’ї гайового державних лісів. У бідній родині Тисяків було багато дітей, але батько, незважаючи на нестатки, віддав Василя учитися до Долинської гімназії. По закінченні гімназії міг вступати до вищої школи. Але у Європі спалахнула Перша світова війна. У 1917 році Василь Тисяк подався добровольцем до легіону Українських Січових Стрільців, відтак продовжував нелегку долю бійця в Українській Галицькій Армії. Після війни хорунжий Тисяк переїхав до Праги і вивчав в університеті право. Водночас вчився у класі вокалу в музичному відділі Українського педагогічного інституту. Після одержання диплому співака концертував у Празі, про нього заговорили як про обдарованого митця. Його запрошують виступати в інші міста країни, потім в Ужгородський Український музично-драматичний театр, де набуває досвіду, працює над голосом. У Галичину повернувся у 1928 р. уже відомим співаком. Мати такого тенора, як він, не проти був жоден театр. Дирекція Варшавського оперного театру, запрошуючи Тисяка на роботу, виділила для нього стипендію на продовження навчання вокалу у відомого професора Т. Лєліви. Після дворічного навчання галичанин стає солістом Львівської опери. Але прагнення вдосконалювати виконавську майстерність кличе В. Тисяка у 1930 р. в Італію, у центр світового вокалу місто Мілан. Уперто і натхненно відточував своє бельканто у відомого професора Є. Гарбіні, довівши його до чарівності. І це підтверджує нелегка перемога у міжнародному конкурсі оперних співаків у Відні 1932 р., де здобув диплом лауреата. І знову сцена у Варшавській опері, демонстрація високих досягнень у виконанні провідних партій в різних операх. На сцені Варшавської опери доля звела Василя Тисяка із співачкою Роженою (Розалією) Антонович. «Євгеній Онєгін», «Аїда», «Кармен», «Мадам Батерфляй», «Бал-маскарад», «Продана наречена», «Запорожець за Дунаєм»… Опера за оперою, сцена за сценою… Подружжя Тисяків підкоряло мистецький світ.
Під час другої світової війни В. Тисяк виступав у Львівському оперному театрі, де мав великий успіх, а найбільше – за виконання партії Фауста, яка була провідною у його оперній діяльності. 1944 року співак разом із сім’єю емігрував спочатку до Чехії, а звідти виїхав до Парижа, де співав в Українському хорі, гастролюючи територією Франції. Саме там під час одного з концертів на нього звернув увагу імпресаріо Паризької опери й запросив до театру. І знову – велика сцена, і знову – неабиякі успіхи. Це був третій і, на жаль, останній період оперної кар’єри співака, який тривав п’ять років і вмістив у собі не тільки виступи в Парижі, а й концерти в Іспанії, Бельгії й Алжирі. Так могло би продовжуватися й далі, однак Василем Тисяком зацікавилися резиденти Москви та запропонували повернутися в Україну. Мистець відповів на те відмовою. Він добре знав, що діється на рідних теренах і був поінформований, як жорстоко придушувала нова влада прагнення галичан до волі й до відновлення власної Української держави.
Василь Тисяк вирішив емігрувати за океан. За сприяння української діаспори 1949 року співак переїхав до Канади й оселився в Торонто. Українська громада міста гостинно зустріла співака. Для проживання йому було виділено дві кімнати в будинку «Просвіти». Однак прогодувати сім’ю на невеликі кошти з концертів було нелегко, і через деякий час він зайнявся фермерством.
На жаль, у Торонто в той час не було оперного театру, де би В. Тисяк міг проявити себе повною мірою, а тому задовольнявся переважно концертними виступами перед українськомовною публікою та співпрацював із капелою бандуристів Григорія Китастого. Остання його участь в опері відбулася 21 березня 1957 року. Це було концертне виконання опери «Купало» А. Вахнянина, де на сцені разом із ним співали Михайло Голинський, Йосип Гошуляк, Віра Левицька й Лідія Склепкович. Диригував маестро Лев Туркевич.
Помер Василь Тисяк від серцевого нападу 5 липня 1967 року. На могильному камені за заповітом співака висічено козацьку шаблю і хрест та напис «Ой, чужино – чужинонько, як у тобі студенонько».
Давно скінчився земний вік митця, та не зникли його добрі діяння. Його голос повертається із забуття. Так, нещодавно коштами сина співака, відомого в Торонто громадського діяча, активного учасника чоловічого камерного хору й відомого адвоката Олекси Тисяка, було реставровано та випущено у світ СD із записами стрілецьких і українських народних пісень у виконанні Василя Тисяка.
25 жовтня 1995 року в його рідному селі відкрито меморіальну дошку. І в цей день шевченківці почули дивної краси голос, який линув з касети, подарованої сином співака Олексою. Здавалося їм, що Василь Тисяк з ними, що європейський тенор приїхав з концертом у рідне село, за яким так стужилося його зболіле серце. І відгукнулися луною в горах його знамениті стрілецькі пісні «Синя чічка», «Ой, шумить, шумить», «Казала дівчина».


  1. Олійник В. Європейський тенор з Велдіжа [Текст] : худ.-докум. нарис / Василь Олійник. – Долина, 2000. – 40 с. : іл.
  2. Популярний галицький співак // Михальчишин Я. З музикою крізь життя / Ярослав Михальчишин. – Львів, 1992. – С. 86 – 88.
  3. Тисяк Василь // Енциклопедія українознавства. – Т. 9. – Львів, 2000. – С. 3210.
  4. Тисяк Василь // Ярич І. 1000-ліття в обличчях / Іван Ярич. – Івано-Франківськ, 2003. – С. 237 – 238.
  5. Васильович В. Європейський тенор знову лунав у Шевченковому / В. Васильович // Свіча. – 2000. – 8 листоп.
  6. Олійник В. Голос любові і туги / Василь Олійник // Перевал. – 2003. – № 3/4. – С. 33 – 43.
  7. Олійник В. Європейський тенор з Велдіжа / Василь Олійник // Галичина. – 1996. – 18 трав. – С. 7.
  8. Олійник В. Європейський тенор з Велдіжа / Василь Олійник // Свіча. – 1996. – 24 січ.
  9. Ровенчак О. Європейський тенор з Велдіжа / Оксана Ровенчак // Галичина. – 2000. – 15 листоп. – С. 7.
  10. Ровенчак О. Канадський оперний співак – наш земляк / Оксана Ровенчак // Галичина. – 1995. – 15 листоп.
  11. Чудик І. Воскресіння із забуття / Іван Чудик // Свіча. – 1995. – 28 жовт.




 

1 коментар
  1. Ігор Осташ коментує:

    Щойно завершив роботу над книгою про композитора Богдана Весоловського, де пишу також і про Вашого земляка. Дякую за Вашу працю задля популяризації земляка. Ще подумав, що можемо зробити презентацію моєї книги у Долині. Ще раз дякую!

Поділіться своєю думкою

(обов`язково)

(обов`язково)