Меню


Наша адреса

м. Долина Ів.-Франківської обл.,
пр. Незалежності, 19А,
тел. (03477) 2-81-36,
e-mail: library_dol@yahoo.com


Чекаємо вас

понеділок – п’ятниця
з 10.00 до 18.00 год.
вихідний – субота
неділя – з 10.00 до 17.00
останній четвер місяця –
санітарний день


Офіційна інформація


Інтернет-ресурси Долинщини

Долинська районна рада Долинська міська рада - офіційний сайт Краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів Все про бойків
Карпатський трамвай. Найкращий відпочинок в Карпатах ДУБРОВА. Сайт маленького села на Прикарпатті


Відвідування



Актуально

     
Видатні особистості Долинщини Знаменні дати 2020 року
Нові краєзнавчі видання
Наші видання:
 





Архів публікацій


Головна » Новини » Людинолюбна душа Ольги Дучимінської
10.06.2013

Людинолюбна душа Ольги Дучимінської

Люблю тебе, народе рідний,
Люблю ті ниви і ріллю,
Що предків кров і піт змочили…
Гей, над життя я вас люблю!
Ольга Дучимінська «Люблю»


У чарівному вінку шанованих і визначних громадсько-культурних, суспільно-просвітницьких діячок на теренах духовного відродження України нев’янучою квіткою сяє ім’я Ольги Дучимінської, – поетеси, прозаїка, тонкого і проникливого мистецтвознавця, літературного критика, історика літератури, публіциста-культуролога.
З нагоди 130-х роковин від дня народження Ольги Дучимінської в центральній районній бібліотеці на черговому засіданні клубу “Золота осінь” відбулася ретро-година “Сучасниця Каменяра”. Присутні познайомилися з біографією письменниці, яка сповнена трагізму, болю і великого патріотизму. Захід доповнювала презентація світлин і пісня на вірші її товариша Богдана Лепкого «Чуєш, брате мій».
Велика частка життя Ольги Дучимінської пов’язана з Долинщиною. 18 років жила і вчителювала в с. Тяпче (1906-1919, 1925-1930), де школа названа її ім’ям. 1905 року Ольга виходить заміж за Петра Дучимінського – вчителя народних шкіл Жовківського повіту і вони разом направляються вчителювати в село Воля Задеревацька Долинського повіту, а через рік переїжджають у с. Тяпче. Саме в цей час ще маловідома вчителька надіслала Івану Франкові декілька своїх віршів і була приємно здивована, коли один із них надрукувала газета «Діло». З того часу поезії Ірми Остапівни (псевдонім Ольги Дучимінської) часто з’являлися на сторінках української періодики тих часів.
Вона була вчителькою не тільки в школі, а й поза школою, займалась дітворою, цікавилась історією села, народом і працювала для них: створює осередок «Просвіти» (1925), засновує у селі кооператив «Селянський Союз» (1926), організовує осередок «Рідної школи» (1927). На прохання селянок у гарячу жнивну пору організовувала дитячі захоронки (садки), навчала грамоти неписьменних дорослих, вчила економно вести домашнє господарство, опікувалася сиротами. Особливу увагу звертала на обдарованих дітей з бідних родин, збирала пожертви для навчання цих дітей, вишивала ночами сорочки, рушники, продавала їх, а за виручені гроші купувала вбрання для них. Письменниця щиро любила тяпчанців і була бажана в кожній сільській оселі. Про це свідчить той факт, що в 1925 році на прохання громади села Тяпче її знову переводять вчителювати в Тяпчанську школу, з якої вона змушена була перейти працювати в 1919 році в село Ціневу Долинського повіту через постійні конфлікти з польською владою.
Село Тяпче дає їй багатий матеріал для творчості, саме тут вона записує з уст селян давні пісні, звичаї, традиції, саме тут була написана перша книжка «Китиця незабудок» (1911). Вихід у світ цієї невеликої книжечки привітали І. Нечуй-Левицький, С. Чарнецький, Н. Кобринська, О. Кобилянська.
Тут, на Долинщині, О. Дучимінська познайомилася з Наталією Кобринською і приєднується до феміністичного руху галицького жіноцтва. Для Н. Кобринської Дучимінська стала приятелькою, ідейною та духовною спадкоємицею. Своїй духовній неньці Наталії Кобринській вона присвятила новелу «Сніг». О. Дучимінська – автор низки літературознавчих статей про Н. Кобринську: «Жіночий рух у Західній Україні», «Тернистим шляхом», «Борець за долю жінок». Разом з Наталією Кобринською і Костянтиною Малицькою у 1912 році започатковують видання «Жіночої бібліотеки», в якому пропагують кращі зразки світової літератури. Початок Першої світової війни перешкодив цій роботі.
Пізніше її майже не друкували, ім’я замовчували.
Вона мужньо зносила важкі удари долі, яка не була до неї поблажливою. На 67-му році життя Ольга Дучимінська була заарештована за сфабрикованою справою, що стосувалася вбивства Ярослава Галана, засуджена на 25 років ув’язнення, відмучилась у тюрмах і сибірських концтаборах близько 9 років.
Кращі перли своєї душі нанизала у чималому літературному доробку, який ми маємо змогу оглянути лишень тепер, коли Україна стала незалежною.
Померла О. Дучимінська у 1988-му, на 106 році життя, будучи найстарішою мешканкою Івано-Франківська. Повністю реабілітована лише 1992 року.
Уже після смерті письменниці стараннями Р. Горака та її внука І. Мигули у 1992 р. було видано збірку О. Дучимінської «Сумний Христос», куди ввійшло, на жаль, лише 26 прозових творів.
При обговоренні почутого про О. Дучимінську, присутні були вражені її добротою, інтелігентністю, людяністю, шляхетністю. Достоїнство, з яким поводилась Ольга Дучимінська під час арешту, гідне поваги. На її очах нищили рукописи, пакували у мішки «буржуазные излишества», розкрадали меблі, а вона спокійно готувала для тих, хто це робив, запашний індійський чай.
Докладніше з життєвим і творчим шляхом Ольги Дучимінської можна ознайомитися, переглянувши віртуальну виставку “Життя болю і мужності”.

Поділіться своєю думкою

(обов`язково)

(обов`язково)