Коли гортаємо «Кобзар»…
Прихід весни завжди асоціюється з ім’ям Тараса Шевченка. Саме в березні історично склалася доля нашого славетного Кобзаря – замкнулося коло його життя: 9 березня Тарас Григорович Шевченко прийшов у цей світ, 10 – пішов у вічність…
Хто він такий для нас – Тарас Шевченко? Геній і пророк, творець і борець, славний син українського народу, наш Кобзар! Ми горді тим, що у нас є така добра традиція складати подяку і вшановувати Генія. Тому сьогодні, щоб вклонитися великому українському поетові Тарасу Григоровичу Шевченку, в літературно-мистецькому залі бібліотеки зібралися десятикласники ЗОШ І-ІІІ ст. №7 на шевченківський урок 
«Коли гортаємо «Кобзар»…». Шевченко – письменник багатогранний. Він писав поезії та поеми, прозові твори та твори драматичні. Але визнання поетичного таланту Шевченка прийшло після виходу в світ у 1840 р. тоненької книжечки під назвою «Кобзар». Про дивовижну долю цієї книги розповіла Ірина Кульчицька, завідувачка відділу обслуговування користувачів. Шевченко творив її
несвідомо – як віддушину. Бо мріяв стати скоріше художником, а не поетом. А вона перевернула його життя – запроторила у 
форти, а згодом нарекла генієм.
Звучали під час уроку поезії та уривки із окремих творів поета, бо насправді кожен його вірш – шедевр. І коли ми гортаємо «Кобзар», то бачимо тернисті дороги поетового життя; перед нами оживають славні лицарі минулого, які виходять боронити свою волю; тисячі жіночих очей сумовито дивляться на нас; тополя тріпоче листям і шепоче голосом дівчини. Перед нами – поезії, народжені в мандрах, у казематах, у пісках закаспійських пустель… «Кобзар» – це книга про наше минуле… і наше сьогодення.
Вірші Тараса Григоровича завжди мали особливе звучання. Мелодичні, співучі, вони одразу знайшли дорогу до серця простих людей. Оскільки літературна спадщина Т. Шевченка надихала багатьох композиторів на створення пісень, то діти мали змогу прослухати деякі з цих творів.
Познайомилися присутні і з книжковою виставкою «Книга на віки», на якій експонується «Кобзар» поета різних років видання. На сьогоднішній день у нашій книгозбірні є 18 «Кобзарів», найстаріший із яких 1947 року видання.
Майже в кожній українській родині сьогодні знайдеться місце для цієї книги, бо не випадково у наших предків були дві настільні книги: Святе Письмо та “Кобзар” Тараса Шевченка. Її читають-перечитують, цитують, вчать напам’ять, а пісні його вишиті на рушниках. Говорили про значення цієї книги в родинах присутніх учнів. Цікавою була розповідь вчительки української мови та літератури Нагірної Віри Миколаївни, для родини якої – «Кобзар» береже пам’ять про батьків, про ті важкі часи, які довелося пережити їм у засланні та вижити у сталінських таборах.
Як підсумок і як заклик схилити голову перед геніальною особистістю Кобзаря прозвучав у записі безсмертний Шевченків «Заповіт».
Пропонуємо всім у ці дні взяти до рук «Кобзаря» і віднайти для себе щось нове, вдуматись у ті речі, що вже котре століття намагається донести до нас Шевченко-пророк.