Видатні особистості Долинщини
Андрейчук Іван – відомий вчений, педагог. Народився в м. Долина 15.01.1915 року. Викладав грецьку і латинську мови у Львівському державному університеті ім. І.Франка. Знав 9 мов. Вільно володів німецькою, англійською, французькою, старогрецькою, латинською, польською, чеською, вивчав санскрит. Крім наукових статей з граматики і історії грецької мови, написав підручник латинської мови, досліджував древнє поселення на березі Чорного моря Херсонес. Похований в Долині.
Антонович Мирослав – відомий хоровий диригент, оперний співак, музикознавець, професор, доктор музикології, належить до славної когорти українців, що працювали для рідної землі поза межами України. Народився в м. Долині 1 березня 1917 року. В рідному місті навчався в початкових класах “Рідної школи”, співав у хорі. Потім навчався у Львівській державній гімназії, університеті та Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка. Від середини 30-х років розпочав диригентську діяльність (Львівська Духовна семінарія), співав у хорі Львівського Бояна. 1941-1942 рр. склав екзамен у Віденську музичну академію. В роки Другої світової війни співав в оперних театрах Львова, Лінца, Лодзі, після війни – очолював хор Української греко-католицької духовної семінарії у Гіршберзі. З 1948 року життя славетного земляка пов’язане з Голландією, де постійно проживав. Закінчив музикознавчий факультет Утрехтського університету в Нідерландах (1950), де 1951 р. захистив докторську дисертацію. У 1953-1954 рр. поглиблював знання в Гарвардському університеті. Від 1967 р. – професор Українського католицького університету в Римі.
В Утрехті організував (1951) і керував понад 40 років Візантійським хором, у складі якого співають тільки голландці. Наполеглива довгорічна праця і знання дозволили М. Антоновичу досягти небувалих успіхів у співі Візантійського хору, що став найкращим колективом в Голландії. Хор підкорював своїм співом публіку Західної Європи, США, Канади. Він був бажаним учасником престижних фестивалів, урочистих заходів. У репертуарі колективу були не тільки філігранні обробки народних українських пісень, але найвищі досягнення світової класики, духовні пісні і канти, хорові концерти Бортнянського, Березовського, Веделя, твори українських класиків Лисенка, Стеценка, Леонтовича. У 1990, 2000 рр. знаменитий Візантійський хор побував в Україні.
Мирослав Антонович майже все своє життя провів в еміграції, але залишився патріотом своєї Батьківщини до останніх днів життя (помер 11 квітня 2006 р.).
Антонович Омелян – відомий в західній діаспорі українець, що все своє життя присвятив служінню рідному народові, доктор права, меценат, один із засновників Міжнародної Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів, яка стала великим авторитетом завдяки престижним літературним і науковим нагородам, а також наданням стипендій і грошових дотацій для здійснення важливих українознавчих проектів. Народився 6 лютого 1914 року в м. Долині. Написав книгу спогадів, що вийшла 1999 року. “Спомини” – це насамперед книжка про Долину та її окраїни початку 20-го століття, а відтак – розповіді про багатьох відомих людей. Омелян та його жінка Тетяна Антонович стали фундаторами будівництва у Долині краєзнавчого музею “Бойківщина” (2003) та пам’ятника Борцям за Українську державу (2002). Вони також понад один мільйон гривень виділили для оновлення Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника.
Вартовий (Стефанишин) Антін – письменник, борець за соціальні і національні права, вчитель народної школи товариства “Рідна школа”. Народився в 1897 р. у Долині. Його драма “У сумерках віків” – розповідь про заснування Долини. Помер 18 січня 1972 р. в Чікаго.
Верховинець Василь – хореограф, композитор, диригент, педагог, професор, артист, фольклорист, етнограф. Народився 5 січня 1880 р. в с. Старий Мізунь. Помер 11 квітня 1938 року.
Горбовий Володимир – видатний громадський діяч, відомий юрист. Народився 30 січня 1899 р. в Долині. Помер 22 травня 1984 року. Похований в Долині.
Грицей Оксана – художниця, заслужений майстер народної творчості України. Народилася 11 травня 1915 р. в Долині. Померла 13 серпня 1988 р.
Гунька Нестор (16.03.1932 – 4.10.2002) – геолог, доктор геолого-мінералогічних наук, академік Української нафтогазової академії, професор Івано-Франківського технічного університету нафти і газу. Автор фундаментальних підручників з геології, опублікував понад 150 наукових праць, в тому числі дві монографії, мав 20 винаходів. Працював 30 років начальником геологічного відділу НГВУ “Долинанафтогаз”. За значні досягнення в науці і внесок у розвиток суспільства Американським біографічним інститутом присвоєно звання “Людина 2000 року”.
Данкевич Лука – один із перших галицько-українських популярних письменників у Галичині, священик. Народився 1791 р. в Ореві Стрийського повіту. В 1843-1857 р.р. був парохом с. Ракова. Друкував свої твори під псевдонімом “Лука з Ракова”. Помер в 1867 р. в Коломиї.
Дерлиця Микола – священик, письменник, етнограф. Народився в с. Застав’є Тернопільського району. З 1896 р. працює на Прикарпатті (у с. Витвиця), а з 1921 р. в с. Тростянець, де й похований. Помер 14 березня 1934 р.
Дучимінська Ольга (8.06.1883 – 24.09.1988) – педагог, українська письменниця, журналістка, громадсько-культурна діячка, етнограф, довголітній в’язень сталінських катівень, велика гуманістка і страдниця за долю українського народу. Велика частка її життя пов’язана з с. Тяпче Долинського району, де вчителювала 18 років (1906-1919, 1925-1930). Мешкала у сільській школі. Ще нині живуть колишні учні народної вчительки-патріотки, які згадують про неї, як про добру, співчутливу, розумну і чесну вчительку. В Тяпче вона також була книговодом у кооперативі “Селянський союз”, організувала філіал Союз українок.
Захарясевич Галина (28.04.1910 – 1968) – українська художниця, народилася в с. Рахиня Долинського повіту в сім’ї священика. Закінчила Віденську академію мистецтв, знала п’ять мов. Освоїла ряд жанрів: працювала в графіці, живопису, батіку, сценографії, декоративному мистецтві… Вплив на творчість Г.Захарясевич мав її чоловік – відомий літератор, лікар, громадський діяч, член Української Головної Визвольної Ради Юрій Липа (1901 – 1944), замордований сталінськими душогубами. Померла 1968 р., так і не встигнувши побувати в колисці свого дитинства – Рахині. Але рахинці не забувають про неї. Тут на її честь у 1990 р. відкрито пам’ятну дошку, у місцевій бібліотеці оформлено куток, де розповідається про її життя і творчість. Похована у Львові на Личаківському цвинтарі.
Коляджин Степан (24.12.1901 – 1962) – редактор. Народився у с. Яворів Долинського району. У роки першої Світової війни опинився в Росії. Закінчив Ленінградський університет. З 1926 по 1960 р.р. працював редактором у “Гослітіздаті”, редагував твори з художньої літератури, а заодно був перекладачем літературних творів на російську з іноземних мов. Пробував писати сам. На честь 100-річчя з дня народження відкрито меморіальну дошку.
Корпан Микола (1897 – 22.01.1918) – герой Крут. Народився у с. Тяпче Долинського повіту, був найстаршою дитиною в родині. У 1909 році поступив вчитися до Бучацької гімназії. Записався добровольцем до легіону Українських січових стрільців. Поступив на перший курс Київського народного університету. У складі студентського куреня вирушив під Крути, щоб стати в обороні молодої Української держави. І загинув в цім страшнім бою. Це було 29 січня 1918 року. Йому на той час виповнилось тільки 20 років.
Кравців Богдан Юрій – поет, журналіст, громадський діяч, один з передових проповідників української молоді 20-х років; визначний науковець. Народився 5 травня 1904 р. в с. Лоп’янка Долинського повіту. Помер 21 листопада 1975 р. в Грівінгтоні Нюарку (США).
Красівський Зіновій – визначний борець за волю і незалежність України, поет і публіцист, довголітній політв’язень. Народився 12 листопада 1929 р. в с. Витвиця. Помер 20 вересня 1991 року. Збірка “Невольницькі плачі”.
Левинський Іван – український архітектор, професор Львівської політехніки; організатор української національної промисловості; визначний громадський діяч. Народився 6 липня 1851 р. в м. Долині. 4 липня 1919 р. І. Левинського не стало. Похований на Личаківському кладовищі у Львові.
Лесів Ярослав – отець-декан УГКЦ Долинського району; поет-в’язень. Народився 3 січня 1945 р. в с. Лужки. Загинув в автокатастрофі з 9 на 10 жовтня 1991 року. Збірка “У небі пісня обірвалась”.
Лопатинський Лев – визначний вчений, талановитий український орієнталіст, який досліджував усну народну творчість, етнографію та мову народів Кавказу. Народився 18 січня 1842 р. в м. Долині. Вчився в Празькому, потім Львівському університетах (закінчив 1864 р.). Видав «Народний календар на 1865 рік». З 1866 р. жив у Російській імперії. Працював у гімназіях Києва, Уфи, П’ятигорська та інших міст. Починаючи з 1917 року працює доцентом Закавказького університету, а після його ліквідації (1919) – професором Бакинського університету. Написав розвідки: «Суфікси російської мови. Вплив кавказьких мов на їх утворення» (1902), «Замітки про особливості нальчицького говору» (1904), «Дещо про кумиків та про їхню мову». Уклав «Російсько-кабардинський словник» (1890) та «Кабардинську азбуку» (1906). Автор навчальних посібників з латинської мови. Помер 21 серпня 1922 р. в Баку.
Лопатинський Ярослав – видатний діяч музичної культури; композитор. Народився 19 серпня 1871 р. в Долині. Помер в 1936 р.
Любачівський Мирослав Іван – Верховний Архієпископ, кардинал, патріарх УГКЦ. Народився 24 червня 1914 р. в м. Долині. Має багато наукових праць в галузі богословсько-біблійної та літургійної науки. Помер 14 грудня 2000 р. у Львові на 86-му році життя.
Наум Наталія – українська кіноактриса, народна артистка України. Народилася 14 січня 1933 р. в с. Старий Мізунь Долинського повіту. За більш, ніж сорокарічне творче життя в кіно створила понад 70 образів (кінокартини “За двома зайцями”, “Поема про море”, “Білий птах з чорною ознакою”, “Олекса Довбуш”, “Наталка Полтавка”, “Жива вода”, “Високий перевал” та ін.). Померла в Києві в 2004 році.
Охрончук Сава (11.01.1915 – 18.03.2001) – хірург, заслужений лікар України. Народився в с. Тадіївці Володарського району Київської області. Закінчив Київський медичний інститут. Досвід хірурга прийшов до С.Охрончука на фронтах другої світової. В’язень фашистських концтаборів. Починаючи з 1946 р. С.Охрончук на Долинщині. Провів понад 30 тисяч операцій. Був справжнім народним лікарем. Працював безвідмовно на благо людей до смерті. У червні 2002 р. на його честь в Долинській центральній районній лікарні відкрито меморіальну дошку.
Пачовський Михайло – український письменник, композитор-аматор. Народився 20 вересня 1861 р. в с. Добростани (Яворівського району Львівської області). 1918-1921 р.р. займає посаду директора приватної української гімназії. Помер 13 березня 1933 р. в Долині.
Попович Климентина – українська письменниця, громадська діячка демократичного спрямування, учасниця прогресивного жіночого руху в Галичині. Народилася 3 лютого 1863 р. в с. Велдіж (Шевченкове). Померла 7 травня 1945 р. на Тернопільщині.
Рошкевич-Іванець Михайлина-Марія (1859-1957) – рідна сестра Ольги Рошкевич, написала і опублікувала кілька літературних творів. М.Рошкевич записала у Лолині від місцевої жительки Явдохи Чігур “Пісню про шандаря”, що лягла в основу сюжету знаменитої Франкової драми “Украдене щастя”. Після заміжжя (1890) її літературна діяльність завершилась. Померла в самотності, на чужині – в Чехословаччині.
Рошкевич-Озаркевич Ольга (1857-1935) – українська перекладачка, збирач фольклору, перше кохання і друг Івана Франка. О.Рошкевич – один з прообразів знаменитої Франкової збірки поезії “Зів’яле листя”. Сім років тривало кохання і зустрічі О.Рошкевич з І.Франком. За цей час Франко до своєї нареченої написав понад 40 листів. Крізь життя пронесла любов до свого першого кохання – Івана Франка. Наперекір серцю, за примусом батька, пароха с. Лолин вийшла заміж за о. Володимира Озаркевича, брата письменниці Наталії Кобринської (1879). Саме під впливом Каменяра вона збирала усну народну творчість, пробувала писати, працювала над перекладами.
Сельський-Щасний Фелікс – відомий вчений-лікар; невтомний громадський діяч Галичини; письменник. Народився 1852 р. в с. Колодниця на Стрийщині. Помер 20 травня 1922 р. на хуторі Вигодівці.
Січко Василь (22.12.1952 – 17.11.1997) – борець за національне визволення України, засновник першої в Україні опозиційної Української християнсько-демократичної партії, її голова, член Української Гельсінської групи. Народився на Колимі в родині політв’язнів Стефанії і Петра Січків. Без перебільшень можна твердити, що В.Січко разом з батьком Петром вписали яскраву сторінку в історію національно-демократичного руху в Україні кінця 80-их, початку 90-их років, і назавжди увійшли в історію боротьби українського народу за волю і незалежність. Трагічно помер в м. Чикаго (США) за нез’ясованих дотепер обставин. Похований у Львові.
Соловій Юрій – засновник самодіяльної народної капели “Верховина”, заслужений працівник культури України, з чиїм ім’ям пов’язане становлення хорового мистецтва на Долинщині. Народився в січні 1932 р. в Креховичах. Помер в жовтні 1982 р.
Тисяк Василь – широковідомий оперний співак-тенор. Народився 27 жовтня 1900 р. в с. Велдіж (Шевченкове). Помер 5 липня 1967 р. в Торонто (Канада).
Фрасуляк Степан (“Майор Хмель”) (1904-1951) – педагог, борець за волю України. Народився у Львові. Педагогічну діяльність в Долинському районі розпочав у Вишкові 1928 року. У 1935-36 роках працював у Новошині. Був організатором сільського хору, створив товариство “Сокіл”. Був активним членом ОУН. Підтримував тісні зв’язки з Степаном Бандерою. У 1942 р. він організував сотню “Сіроманці”, працював начальником штабу УПА “Захід-Говерла”. Через зрадників у 1951 р. загинув з дружиною Софією.